820 років тому:
29.12.1202 – у Чернігові помер Ігор Святославич, князь новгород-сіверський (з 1178), князь чернігівський (1198-1202). Походив з роду Ольговичів, династії Рюриковичів. Одружений на Єфросинії, дочці Ярослава Осьмомисла князя галицького. Типовий удільний князь з чудернацьким поєднанням як огріхів, так і чеснот тодішньої вельми численної княжої братії. На сьогодні, навіть для фахівців, був би мало знаним удільним володарем, якби не став головним героєм епічного твору «Слово о полку Ігоревім». У 1169, в числі інших 11 князів, взяв участь в плюндруванні Києва Андрієм Боголюбським, активний учасник міжусобної боротьби і князівських чвар. В різні періоди або робив успішні військові походи проти половців, або ж навпаки укладав спілку з кочівниками проти руських князів. Фабулою нещасливого походу князі Ігоря, описаного в «Слові», була низка попередніх подій. 1184 київський князь Святослав Всеволодович (онук Володимира Мономаха) з більшістю князів розгромив половецьке військо біля річки Орель. Наступного року Святослав з князями зупинив похід половців на Русь і розбив їх при річці Хорол. В цих кампаніях новгород-сіверський Ігор участі не брав. Натомість з прихильними до нього князями, вважаючи, що кочівники вже достатньо ослаблені, у травні 1185 вирушили в степ здобути й собі перемоги, слави та здобичі. У першій сутичці князям пощастило, проте у вирішальній 3-денній битві при річці Каялі, коли їх обступило значно чисельніше військо, руські дружини були розгромлені, а князь Ігор потрапив в полон. Через 6 років зумів втекти з полону, проте залишив там свого сина Володимира, який повернувся пізніше, одружившись із дочкою Кончака. Похований у чернігівському Спасо-Преображенському соборі. Народився у Новгород-Сіверському на Чернігівщині 1151.
