120 років тому:
19.05.1905 (в літературі також 21.05.1905) – у с. Слободниця в Хорватії народився Христофор Миськів (у світі Гавриїл), ЧСВВ, священник УГКЦ (1932), педагог, місіонер. Батько Гавриїл походив з Гусятинського повіту на Тернопільщині, мати Катерина з Сокальського повіту на Львівщині, до Хорватії батьки приїхали в пошуках заробітків у 1895. Навчався у бурсі отців Францисканів у Славонському Борді, гімназії у Вараждині. 1921 вступив на новіціат у Мукачівському монастирі отців Василіян (вічні обіти 1927, Мукачево). Навчався у василіянських школах монастирів у Лаврові (1923-1926), Мукачеві (1926-1928), Добромилі (1928-1930), Кристинополі (1930-1932). Префект і професор василіянської школи у монастирі в Малому Березному (1932-1933), активно залучився до душпастирської та місійної праці серед молоді довколишніх парафій. Духовний провідник осередків «Апостольства молитви» (1933-1934), під час перебування в Ужгородському монастирі засновник молодіжних релігійних організацій «Борці Христа» та «Товариство українських католицьких студентів св. Володимира», капелан Пласту при торговельній академії. Продовжив вивчення гуманістики в Мукачево (1934-1935), математики та фізики на Карловому університеті у Празі (1937-1939), одночасно навчався на філософському факультеті в Українському вільному університеті. Після часткової окупації Закарпаття угорцями (11.1938) переїхав до Хусту, військовий капелан Карпатської Січі. Після повної окупації Закарпатської України угорським військом у березні 1939 спершу емігрував до Чехії, а у вересні до м. Прудентополіс у Бразилії . Засновник товариства Апостолок Серця Христового (1940), згодом перейменоване на Інститут катехиток Серця Ісусового. Організатор гуртків Апостольства молитви, груп Молитви за Україну, Марійських дружин. Протоконсультор новосформованої провінції св. Йосифа (з 1948), ігумен монастиря в Іваях (1949-1953), викладач семінарії св. Йосифа, працівник редакції газети «Праця» та часопису «Український Місіонар у Бразилії». Довголітній прокуратор та економ Провінції ЧСВВ у Бразилії. Як місіонер виїздив до Аргентини та Парагваю. 1968 важко занедужав. Помер у м. Прудентополіс, штат Парана, Бразилія 1973. Похований на цвинтарі оо. Василіян у Прудентополі. На похороні владика Кривий, підсумовуючи його жертовну працю задля Бога та українського народу назвав його «Апостолом Христового Серця».
