40 років тому:
6.04.1984 – у Сан-Дієго в США помер Григорій Китастий, композитор, диригент, бандурист, мистецтвознавець, Герой України (2008, посмертно). Походив із селянської родини з козацьким корінням. Замолоду учасник музичного, співочого та драматичного гуртків. Закінчив вокально-хоровий відділ Полтавського музичного технікуму (1927-1930); вдень навчався, а вночі працював вантажником на станції. Бажання стати бандуристом зродилося під впливом Гната Хоткевича. Продовжив здобувати освіту в Київському музично-драматичному інституті ім. Миколи Лисенка на диригентсько-капельмейстерському факультеті (від 1930), вивчав техніку гри на скрипці, корнеті, бандурі, а від 1933 перейшов на композиторський факультет. Поряд з тим працював хористом Київської опери, виступав як бандурист у складі агіткультбригад. Від 1934 учасник Київської капели бандуристів, яка у 1935 об’єдналася з Полтавською в одну – Державну зразкову капелу бандуристів України; спершу концертмейстер, а з 1941 заступник художнього керівника Капели. У 1937 чверть учасників Капели репресовано НКВС, на виконання історичних пісень накладено заборону, до репертуару наказано ввести чимало творів московитською мовою. На початку німецько-радянської війни мобілізований до Червоної армії, потрапив в полон, з якого зумів втекти та повернутися до Києва. З 16 вцілілих бандуристів сформував нову Капелу імени Тараса Шевченка; від початку 1942 окупаційна влада врешті дозволила виступати по селах Київщини, а на весну на Волині та Галичині. У вересні 1942 Капелу вивезли до табору остарбайтерів «Шупен 43» в Гамбурзі, де її учасники працювали робітниками в оборонній промисловості. Завдяки втручанню редактора газети для остарбайтерів «Українець» Андрія Лицева, в листопаді 1942 учасників Капели вдалося звільнити від важкої праці на заводі та зосередити виключно на концертній діяльности. Виступали по німецьких містах для українських та робітників інших національностей, а у 1943-1944 дев’ять місяців концертували по Галичині; зокрема вдалося навіть організувати декілька концертів у лісі перед вояками УПА. Виступаючи у містечку Турка познайомився та потоваришував з Іваном Багряним. Після війни продовжив концертну діяльність у таборах переміщених осіб Західної Європи. 1949 учасники Капели емігрували до Детройту (США). Колектив гастролював великими містами Америки, Канади, Австралії. 1964 Китастий переїхав до Чикаго, де очолив ансамбль бандуристів Об’єднання демократичної української молоді (ОДУМ). У 1967 поселився у Клівленді, звідки постійно приїздив у Детройт на репетиції Капели бандуристів. Активний учасник культурного та громадсько-політичного життя діаспори, член Української революційної демократичної партії (УРДП). Автор сотень обробок українських народних пісень для бандури та фортепіано, музики на слова українських письменників. У 1984 несподівано захворів на рак. Похований на українському православному цвинтарі в Баунд-Бруці. Народився у містечку Кобеляки на Полтавщині 1907.
