50 років тому:
26.07.1976 – у м. Свалява на Закарпатті помер Діонізій Дребітко (в світі Дмитро) – ЧСВВ, священник УГКЦ (1937). 1927 вступив на новіціат до Мукачівського монастиря оо. Василіан, де через два роки отримав ім’я Діонізій. Навчався у василіанських школах Лаврова, Добромиля, Мукачева, Ужгородській духовній семінарії. Викладав у Мукачівському монастирі для новиків. За угорської окупації Закарпаття всі, хто не виявляв симпатії до влади і не сприяв мадяризації мешканців краю автоматично зараховувався до прихильників українства, а отже ставав ворогом. В кінці 1940 за відмову мадяризувати дітей та молодь заарештований і утримуваний в Ужгородському монастирі, ув’язнення відбував з іншими василіанами у монастирі у с. Нікула біля м. Герла (Трансильванія). 1942 після звернень до уряду Мукачівського єпископа О. Стойка звільнений та повернувся до Мукачівського монастиря. У 1943-1947 – ігумен Боронявського монастиря (Хустський район). Увесь час після приходу більшовиків і до арешту закликав вірних триматися прадідної віри та бути вірним Христу. У 1950 після закриття радянською владою останнього монастиря УГКЦ в Імстичеві переїхав у Сваляву та влаштувався у ліспромгоспі. Попри «світський» стан працівники КҐБ постійно намовляли перейти на московське православ’я і кожного разу отримували рішучу відмову. Заарештований в січні 1951 і засуджений на 10 років позбавлення волі. Як на глум йому інкриміновано «співпрацю» з мадярами в період угорської окупації Закарпаття, а також стандартне звинувачення в антирадянській пропаганді. В норильському концтаборі нелегально сповняв душпастирські обов’язки. 1955 достроково звільнений, наступного року повернувся в Сваляву, а вже у лютому 1957 за підпільну священичу діяльність вдруге заарештований і засуджений на 5 років виправно-трудових таборів. Повернувся з таборів 1962 і знову включився в душпастирську діяльність катакомбної УГКЦ. На початку 1970-х, щоби врятувати від тюрми одруженого греко-католицького священника взяв на себе таємне хрещення дитини, за що був втретє ув’язнений. КҐБ заборонило ховати у Сваляві, тому тіло похоронене у с. Неліпино Свалявського району. Народився у Сваляві в заможній селянській сім’ї 1911.
