70 років тому:
28.03.1952 – у таборі «Дубровлаг» в Мордовії від запалення легенів помер Борис Кудрик, композитор, диригент, піаніст, музикознавець, педагог, філолог-германіст, доктор філології і доктор музикології (1932). Навчався у Рогатинській гімназії, останній гімназійний клас закінчив у Відні (1914). Вищу освіту здобув на філософському та музичному факультетах Віденського університету (1915-1918). Поряд з навчання в університеті вдосконалював гру на фортепіано у Віденській консерваторії. Викладав музику та німецьку мову в приватній Рогатинській гімназії «Рідної школи». 1926 переїхав до Львова і продовжив навчання у Польській консерваторії ім. К. Шимановського та Львівському університеті (музикознавство). Викладач Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка (1926-1939) і Польської консерваторії, гімназії сестер Василіанок, Богословської академії (з 1933), при якій створив інститут церковної музики. Член УНДО, Українського католицького союзу, Союзу українських професійних музик, «Просвіти», «Рідної школи», секретар комісії музикознавства НТШ. 1937 опублікував монографію «Огляд історії української церковної музики», що була першим науковим дослідженням історії української церковної музики від княжих часів до початку ХХ століття. Плідно творив у довоєнний період, один з перших українських композиторів, що активно виступав на Львівському радіо з виконанням музики українських композиторів, працював у редакції журналу «Українська музика», концертував як піаніст-імпровізатор та акомпаніатор. Автор музичних творів на релігійну тематику, на слова українських поетів, інструментальної музики (квартети, симфонії, сонати, камерна музика), хорів, музики до драматичних вистав, обробок народних пісень, праць з музикознавства, фольклористики, музичної критики, публіцистики. За першої більшовицької окупації Західної України доцент Львівської державної консерваторії (1939-1941), член Спілки радянських композиторів (1940), під час німецької окупації працював у Львівському оперному театрі, музичний керівник театру «Веселий Львів» з трупою якого 1944 виїхав до Відня. Хоч перебував у районі міста, що мав опинитись у британській зоні окупації у квітні 1945 заарештований групою радянської контррозвідки «Смерш». Невідомо чому не виїхав далі на Захід – можливо наївно вважав, що оскільки займався виключно музикою і був осторонь від політики, то йому не загрожує небезпека арешту. Засуджений на 10 років ув’язнення у концтаборах. Навіть в неволі на випадкових клаптиках паперу продовжував творити музику; частину табірних творів згодом вивіз Василь Барвінський. На жаль велика частина творчої спадщини композитора була знищена радянськими вандалами. За радянських часів підданий тотальному забуттю. Народився у м. Рогатин на Івано-Франківщині у священичій сім’ї 1897.
