120 років тому:
7.02.1902 (в літературі також 6.02.1902) – у с. Лука на Львівщині народився Антін Рудницький, піаніст, композитор, музиколог, диригент симфонічних оркестрів, дійсний член НТШ (1962). Чоловік оперної співачки Марії Сокіл, батько піаніста Романа Рудницького та композитора Доріана Рудницького. Навчався в німецькій гімназії у Львові, останній рік навчання перевівся до української академічної гімназії. Музику почав писати у 15 років, а в 17 як піаніст виступав з власними концертами. Музичну освіту здобув у Консерваторії польського музичного товариства у Львові (1912-1920). Диригент українських хорів товариства «Боян» і «Бандурист», хормейстер Львівської міської опери. Вдосконалював музичну майстерність у Вищій музичній школі в Берліні (1922-1926) та Берлінському університеті (музикологія), доктор музикознавства. Вів рубрику «Музична хроніка» в українському часописі «Літопис політики, письменства і мистецтва», що видавався в Берліні. 1927 отримав запрошення на посаду професора Афінського університету в Греції, проте виїхав на Велику Україну для відродження української культури. Диригент оперного театру у Харкові (1927-1930), професор Харківського музично-драматичного інституту, диригент оперного театру у Києві (1930-1932), професор Київської консерваторії, директор Української державної філармонії. Одружився з відомою співачкою Марією Сокіл. Після тотального розгрому українізації та перебуваючи під постійним пресингом з боку радянської влади, у червні 1932 з дружиною повернувся до Західної України. Диригент Львівської міської опери (1932-1934), польського мішаного хору «Лютня-Мацєж», викладач консерваторії. Диригент опери у Варшаві (1934-1937). Разом із С. Людкевичем, В. Барвінським і Н. Нижанківським заснував у Львові Союз українських професійних музик, організатор концертів з пропагування творчости сучасних українських композиторів, регулярно друкував мистецтвознавчі статті та рецензії у львівській пресі. У грудні 1937 на прохання Митрополита А. Шептицького здійснив великий концертний тур у США, кошти від якого передав на будівництво «Народної лічниці» у Львові. Наприкінці 1938 з дружиною знову вирушив у концертне турне до США і Канади по завершенні якого спізнився на корабель, що відпливав до Європи і так волею випадку залишився у США. Диригент оперних, симфонічних оркестрів та хорів у Нью-Йорку, Філадельфії, Торонто. Засновник та диригент мішаного хору «Кобзар» у Філадельфії (1953), мистецький керівник Української оперної компанії, мистецький керівник і головний диригент Союзу українських хорів Америки (з 1959), викладач в семінарії та коледжі у Стемфорді, професор консерваторії у Філадельфії (з 1958) та в Музичнії академії (з 1962), голова Світового об’єднання українських професійних музик, активний дописувач до українського щоденника «Свобода». 1969 нагороджений Золотою медаллю Френсіса Гопкінса (нагороджували видатних діячів культури й мистецтва Америки). Автор опер, балетів, кантат, ораторій, симфоній, камерних творів, хорів, музикознавчих і теоретично-критичних публікацій. Засновник модерного напрямку української музики, за який не рідко зазнавав критики з боку колег. Як музичний критик відзначався принциповістю та всіляко намагався поборювати непрофесійність в українській музиці. Помер у США 1975.
