60 років тому:
1.11.1964 – у м. Клерво (князівство Люксембург) помер Андрій Мельник, полковник Армії УНР, один з найближчих соратників Євгена Коновальця, голова Проводу українських націоналістів (ПУН).
Навчався у Стрийській гімназії та Вищому земельному інституті у Відні. У 1914-1916 доброволець Легіону УСС у складі австрійського війська, командир сотні. У січні 1918 співорганізатор Куреня Січових Стрільців у Києві, під час антигетьманського повстання заступник командира Осадного Корпусу, з грудня 1918 отаман Армії УНР. В еміграції у 1920-1921 – інспектор військових місій УНР у Празі, у 1922 повернувся в Галичину, де став співзасновником УВО, згодом крайовим комендантом. У 1924 засуджений на 4 роки ув’язнення, після звільнення працював інспектором лісових господарств УГКЦ та займався активною громадсько-політичною діяльністю. Після вбивства Є. Коновальця (1938) очолив Провід ОУН, у серпні 1939 Другим Великим Збором ОУН потверджений на цій посаді, а на початку 1940 після розколу ОУН очолив ОУН(м). В часі німецько-більшовицької війни займав подвійну позицію – з одного боку докладав максимальних зусиль до розбудови легальних українських структур в усіх сферах національного життя, а з іншого – питання визначення державного статусу України відтерміновував на період після завершення війни. По війні у 1947 на Третьому Великому Зборі УН обраний довічним головою ПУН, висунув і працював над втіленням ідеї об’єднання українців діаспори в світовій надпартійній інституції, яка була реалізована по його смерти у 1967 зі створенням Світового Конгресу Вільних Українців. Народився у с. Воля Якубова на Львівщині в селянській родині 1890.
