140 років тому:
4.10.1884 (в літературі також 4.11.1884) – у с. Дешниця, нині в Підкарпатському воєводстві в Польщі народився Анатолій Сембратович, священик УГКЦ (1910), парох с. Бахів Порохницького деканату (1924-1945). Замордований польською АК під командуванням ксьондза Францішка Журавського-«Карого» у с. Бабичі 1945.
Ксьондз Журавскі в ранзі капітана АК особисто в жорстокий спосіб замордував більше 10 українських священиків. У 1952 вчителька с. Бабичі п. Косінська, полька за національністю, звернулась до латинського єпископа Ф. Барди із звинуваченням кс. Журавського в тяжких злочинах, назвавши прибране прізвище та місце його проживання в с. Сроково на Ольштинщині. Єпископ Барди проігнорував це звернення. Ще в часи німецької окупації, коли староста Перемишля звернувся до українського і польського владик з проханням про пастирські листи до вірних із закликом припинити пролив крові український єпископ Коциловський погодився з такою пропозицією, натомість єпископ Барди відповів, що коли би якийсь поляк дійсно вбив українця, «to byl by tylko sprawiedliwy odwet» (це була би лише справедлива відповідь). Щойно після 1962, коли українські переселенці, що впізнали ксьондза подали скаргу до єпископа в Ольштині Юзефа Джазги Журавський був суспендований із священства.
