170 років тому:
29.01.1856 – у Тернополі народився Александр Брюкнер – польський філолог та історик культури, славіст. Навчався у Першій тернопільській гімназії, Львівському (1872–1875) та Віденському університетах, доктор (1876) та доктор габілітований (1878) з філології. Приват-доцент Львівського університету. 1881 переїхав у Берлін, доцент (1881) та професор (1892) слов’янських мов і літератури Берлінського університету. Член Польської академії знань (1888), член-кореспондент Петербурзької АН (1889), НТШ (1914) та низки інших наукових інституцій. Автор понад 1500 праць, в яких часто звертався також до питань української літератури та культури, польсько-українських літературних взаємин, представників «української школи» в польській літературі. Плідно використовував здобутки української фольклористики, мовознавства та літературознавства, високо оцінював творчість Тараса Шевченка, підтримував тісні контакти з українськими вченими та рецензував їхні праці. Проте з позицій польського шовінізму зі зневагою ставився до української мови. Українські вчені, зокрема Іван Франко, об’єктивно цінували наукові здобутки вченого, але водночас піддавали критиці його окремі концепції. Так Степан Смаль-Стоцький написав: «Брікнер розкриває нові горизонти і будить нові думки. Тому тим більше дивуємся, що Брікнер в розборі цього питання не умів зберегти повної об’єктивности супроти української мови. Ми цього не можем собі инакше пояснити як якоюсь ідіосинкразією супроти всього українського». Помер у Берліні 1939.
