100 років тому:
2.04.1924 – у Києві народилася Леоніда Світлична (з дому Терещенко), діячка правозахисного руху, дружина Івана Світличного. 1941 стала студенткою Медичного, згодом Гідромеліоративного інститутів (єдиних ВНЗ за часів німецької окупації), 1944 продовжила навчання в Будівельному інституті (закінчила 1948). 1956 одружилася з Іваном Світличним. Разом з В. Лісовою та М. Коцюбинською розпорядниця Громадського фонду Солженіцина допомоги політв’язням в Україні. Закінчила аспірантуру Інституту будівельної механіки АН УРСР, асистент Будівельного інституту. Після арешту чоловіка (1972) звільнена з викладацької праці. Після виходу на пенсію (1979) переїхала на місце заслання чоловіка, якого після інсульту у 1983 перевезла до Києва. Автор кількох книжок спогадів. Померла у Києві після перенесеного інсульту 2003.
Прожила скромне, якщо не сказати матеріально злиденне життя, в період, коли тоталітарний режим видавався непохитним і не проглядалось найменшої надії на зміни. Проте як і багато тисяч інших українців горіла любов’ю до України і любов ця була найвищим сенсом, радістю та нагородою в цьому земному вимірі життя. Бо «ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу (кожен день власного життя) кладе за друзів своїх» [Ів. 15:13].
