З Новим Роком
Очевидно зичу Божого Благословення і Його ласк в першу чергу всім моїм національним братам і сестрам, а тоді всім знайомим приятелям і також щирим політичним опонентам, одначе не москалям, бо Москва зробила і далі скоює стільки лиха моєму народу, що мені як звичайному грішнику важко пращати.
З Новим Родом, а мабуть головніше з святим Різдвом Христовим, проявляються нові надії та інколи також ілюзії. Я людина оптиміст, тому у мене мабуть більше ілюзій чим у других людей. Я маю надію у цьому році при-найменше припинення вогню війни, хоча не конфлікту. Я надіюсь на духовне єднання наших церков, припинення конфліктів, початок переходу всіх українців християн на новий календар. Це можна назвати Епіфанією і Святослав’ям наших релігійних громад, бо таке у першу чергу залежить від першоієрархів з такими ім’ям. Москва це не осідок Християнства чи Православ’я. Нам конечно найдальше від Москви. Осідками віри для нас це Рим, Царгород і Київ. Українська Католицька і Українська Православна церкви повинні змагати до власного патріархального устрою з юрисдикцією не тільки по Україні але також в Українській Діаспорі. Мукачівська єпархія мусить під-чинитися Українській Греко Католицькій Церкві. Ці справи мусять врешті зрозуміти Рим і Царгород та перестати діяти проти нашої Церкви.
Дозвольте звернутися до простого народу та порушити дуже суттєву справу. До найбільших жертв нашого поневолення належить наша мова. До обіцянок чи резолюції Нового Року треба починати з тим, що жоден українець не говоритиме москальською мовою незважаючи на обставини. Українські патріоти розуміють не тільки що це дві інакші мови, що з одної чи другої потрібно робити переклад бо для українськомовних російська мова повинна бути не зрозумілою. Тим більше російська мова це мова окупанта. Так сказав і український політичний в’язень і герой кінорежисер Олег Сенцов який на одній конференції для мене незрозуміло сказавши це перейшов на мову окупанта. Всі хто уважають себе українцями повинні відректися малоросійства, а стати на шлях українця як представника зовсім окремої та далеко старшої нації. Також українці у Діаспорі повинні навчитися, що з українцями треба розмовляти тільки по українському і не може бути тут якихось практичних виїмок. Розмовляйте англійською, французькою, німецькою, італійською з чужинцями.
А може треба і згадати про інтереси економічні, практичні, особисті але важливі. Я не буду купувати більше продукти американської компанії Apple бо вона так як Москва забрали від нас Крим. Я не буду шанувати ні позиції ні особи Президента США Дональда Трампа бо він українофоб і москвофіл.
Стільки, що я не буду. А тепер що я буду. Я буду піклуватися бідними українцями зокрема у політично невідрадних обставинах та економічних злиднях. Тому я продовжуватиму скеровувати свою увагу на нашу Східну Діаспору сусідню з Україною, а також і саму Україну. Я також вимагатиму, щоби незалежна демократична Україна піклувалася своєю Східною Діаспорою як це роблять другій держави по відношенню до своїх діаспор, Польща, Угорщина, Румунія, а тим більше і Росія. Я буду голосом тих котрі не мають інколи голосу через їхнє політичне замовчення. Рівно ж я буду вимагати від Західної Діаспори допомогу для своїх найменших братів в Україні та у Східній Діаспорі та зрозуміння, що ми українці це одна велика світова родина і ті котрі мають достатки або і за багато інколи не сміють цим задовольнятися. Я буду звертати увагу на етичні засади у політиці та громадській праці. Я буду допомагати у розвитку української культури зокрема тої яку ворог старався знищити, театральне мистецтво, літературу, науку та вимагати щоби ці галузі працювали на користь українського народу. Та ніколи не служили нашим ворогам.
Це повинні бути звичайні людські та національні основи. Людина є понад тварину хоча інколи у багатьох випадках не пізнати. Людське існування не можна оцінити просто виживанням. Людина як сотворіння Боже з душею повинна накопичувати добрі діла. Це має обмежене відношення бо пересічна людина не може ущасливити ціле людство. Тому вона обмежується до змістовного. Коли це обмеження тільки для себе то воно прямо егоїстичне. Коли воно поширюється на свою родину то це у кращому випадку вузько парохіяльне. Свою благодать треба поширити бодай на свою націю. Господь Бог схвалює націоналістичну діяльність бо націоналіст працює для добра своєї нації інколи власним коштом. Натомість Господь проти шовінізму, імперіалізму, переслідування, окупації та поневолення. Знаю, що обняти свого найменшого брата напевно є добрий ділом. Це суть Різдва Божого дитятка, чинити добро як це робив на протязі свого людського життя Ісус Христос Спаситель. Таке мені здається є значіння зустрічі Нового Року з новою надією та новим посвяченням, а саме з розумінням, що людина це сукупність її добрих діл. Для мене це добрих діл для власного народу. З Новим Роком, дорогі українці.
31 грудня 2019 року Аскольд С. Лозинський
