Юрій Шкрібляк – основоположник Яворівської школи гуцульської різьби на дереві (200 років тому)
200 років тому:
28.04.1822 – у с. Яворів на Івано-Франківщині у сім’ї боднаря народився Юрій Шкрібляк, народний майстер-різьбяр, основоположник Яворівської школи гуцульської різьби на дереві. Прізвище правдоподібно походить від назви інструмента для обробки дерева – «шкібло». Був найстаршим з вісімнадцяти дітей в родині. Від батька навчився виготовляти барильця, рахви для бринзи, різноманітні ужиткові речі. Різьбярське ремесло освоював самотужки, прикрашаючи побутові предмети й пістолі різьбою та жируванням. Шість років відслужив в австрійському війську (1844-1850), у 1852 – одружився. Першу вагому працю виконав для церкви у рідному селі. В скорому часі його роботи отримали розголос і визнання й вивели мистця на чільне місце серед різьбярів Гуцульщини. Розробляв нові прийоми різьблення та орнаментування, сконструював оригінальний токарний верстат, виготовляв і постійно вдосконалював власні інструменти для різьблення («шкрібляківський різець»), творив нові форми ужиткових виробів. Для оздоблення виробів використовував вишукану плоску різьбу геометричного, антропоморфного та рослинного орнаментів, інкрустацію з баранячого білого і чорного рогу, мідного дроту, цвяшків з головками. Учасник багатьох художніх виставок, зокрема Стрию, Тернополі, Одесі, Відні (1872), Станіславі (1879), Кракові (1887), а за виставки у Львові (1877), Трієсті (1878) та Коломиї (1880) отримав дипломи, медалі та дарунок від цісаря у дукатах. Справу батька продовжили сини Василь, Микола і Федір, донька Катерина та подальші нащадки – на сьогодні нараховується близько 100 майстрів вихідців з родини Шкрібляків. Помер у Яворові 1884.
З некрологу газети «Діло» про смерть різьбаря: «Зійшов зі світа незвичайний талант руського народу, талант такий, що якби був мав можливість виобразуватись у своїй штуці, то безперечно приніс би був на весь світ славу руському імені. Був чоловік неписьменний, але з природи дуже інтелігентний, спокійний, відданий цілим существом своїм штуці. Все, що випускав із своїх рук, носило на собі знам’я довгої та тривалої праці, артизму та гармонії в композиції і викінчености».
