Які це люди — москалі?
У американському журналі “The New York Review of Books” появилася рецензія двох нових видань про мови у якій написане таке:
“Є недавні повідомлення, що українські оборонні сили вимагають від своїх в’язнів вимовити слово паляниця (рід хліба) як вдалий спосіб перевірки українського чи російського виховання.”
У моїй хаті це відомо, бо моя дружина Роксоляна поїхала вперше в Україну і раптом стала Роксоланою.
На відміну від твердження Путіна, українці та москалі це дуже різні нації.
Недавно український суд засудив на досмертне ув’язнення московського хлопця-солдата за не тільки те, що він вбивав українське мирне населення (а вбив понад десятеро) але робив це немов способом ката, рострілянням. Хлопець молодий але звироднілий.
У тому самому числі журналу “The New York Review of Books” є стаття американського журналіста під заголовком “Російський терор”. Суттю його аналізу є, що убиття мирного населення відбувається московськими солдатами у формі розстрілів, тобто навмисного знищення мирного населення включно з жінками та дітьми з великою жорстокістю. Ставиться питання: “чи це люди — москалі?”
Суспільство США в останньому тижні зазнало дві неабиякі трагедії, спершу рашистський обстріл розумово хворим у місті Боффало, а пізніше обстріл малих дітей у школі в штаті Тексас. Перший випадок був обґрунтований майже двісті сторінковим документом вбивці, переконаного у верховенстві білої раси. Очевидно окрім його хвороби роль тут відіграла також хворобливість суспільства білих расистів.
Другий випадок був наслідком хворобливим у додатку суспільством Тексасу, починаючи від його губернатора Аббота який на пресовій конференції захищав позицію, що Тексас від своїх початків ліцензує 18 літніх для закупу зброї, а колишній радник президента Буша молодшого Карл Ров захищав статус напів автоматичної зброї, яка дуже різниться від автоматичної. Іронією було, що тільки кілька днів пізніше 100 миль звідтам відбулася конвенція одіозної Національної асоціації власників рушниць.
Отже, суспільство може бути хворе, а до того додати пристрасті особистої ментальної хвороби, і відбуваюся трагічні події. Тим більше на війні. Солдат — воєнний засуджений злочинець — мабуть не ментально хворий у традиційному медичному означенні. Він наслідок свого суспільства — москальського. Це суспільство не прокажене тільки Путіним та Кремлем. Солдат також наслідок виховання своєї рідної матері, а та матір не краща. Вона рівно ж звиродніла.
Кандидат у Президенти США Мит Ромні ще у 2012 році твердив що найбільшою загрозою для світу сьогодні — це Москва. Його висміяв президент США, його суперник, Барак Обама. Два останні президенти США до Президента Байдена відзеркалювали (це важливо і обнадійливо, що дієслово у минулому) дві основні течії у американському суспільстві, щодо Москви — аморальну в особі таких як Трамп, Кіссинджер і примітивно наівну в особі Обами. Війна в Україні хіба Америку перевиховала.
Москалі це не нація у традиційному розумінні. Вони мішанина, яка оформилась у позиції первісного поневолення Ханату. Святий Московської церкви Олександер Невський був просто завойовником за землі, не за віру. Ввесь західний світ починаючи з Америки цього не розумів. Біда навчить. Західний світ прилучився, бодай посередньо, до боротьби з диявольською псевдонацією. Коли б не героїзм народу, який в основному розумів, що таке москаль, сьогодні світ виглядав би зовсім інакше. Україна спасла світ.
Що треба буде робити при закінченні війни. Подібне, як робили з Німеччиною нацистів після другої світової. Україну треба буде відбудовувати як Європу за планом Маршала. Але треба буде не умиротворювати, а радше переорганізовувати Москву та її суспільство, починаючи від Кремля, а закінчуючи на москальських матерях. Московську церкву, як п’яту колону, треба розв’язати, починаючи з її парафій на території України. Всі міжнародні установи, включно з ООН (анулюючи переємність Москви по СРСР, тим більше, у Раді Безпеки) повинні бодай почати процеси нейтралізації Москви та її розчленування на її суб’єкти федерації, а то і її національні меншини. Доступ москалів до міжнародних спортових змагань повинен бути завішений до наразі не визначеного часу. Повільне звільнення від деяких найбільш основних санкцій мусить залежати від певного поступу у лібералізації суспільства та демілітаризації.
Очевидно прийде спротив, і не тільки від Кремля, але від імперських матерів. Тут мусить запрацювати програма психологічного перевиховання таких, які не бажають цього. Західна культура, як і взагалі культура, не може мати політичного націлення, але вона може і повинна мати моральну підставу бодай добра над злом, рівність люду та справедливість. Це не великі прохання до діячів культури, бо цей напрям повинен служити основою їхнього ремесла.
Це широкі і дуже амбітні плани, але основним важелем, це зрозуміння що ми не сміємо повернутися до часів перед 24 лютим. Не легковажити світовим потеплінням, але фактично — Москва це найбільша загроза нашому світу. Це найголовніший урок війни.
30 травня 2022 Аскольд С. Лозинський
