Великодні роздуми
Це і благословенний, і важкий час для мене як українця-католика. Я відчуваю переважну перемогу мого Господа і Спасителя. Це перемога і для мого глибоко християнського українського народу. Великдень для мене – це час радості. Український народ неодноразово воскресав.
Проте я відчуваю, що в Католицькій Церкві, і не тільки в Римі, відсутні симпатії, або навіть проявляються образливі компоненти. Мої власні єпископи мовчать про риторику та події римо-католицької сторони, які є засадничо не християнськими. Патріарх УКЦ Святослав висловив деяке занепокоєння, хоча й трохи запізно. Що відчуває український католик? Він повинен бути приголомшений, тому, що Вселенська Церква, схоже, залишила його напризволяще в найважчий час, тому, що християнські колаборанти Папи призначили йому сталінську, московську релігійну аберацію, щоб «стерти українську націю з лиця землі».
Папа Франциск у Велику П’ятницю дав українцям ще один привід вірити, що у Ватикані сидить хтось інший, а не представник Бога. Що означає спільна російсько-українська спроба імітувати страждання Христа? Папа попередив. Український патріарх відреагував з жахом. Тим не менш, цирк йшов, дещо приглушено. Наскільки це було нечутливим, зокрема, після реакції з боку України?
Є глибше, більш інформативне, але менш поінформоване повідомлення: Римо-Католицька Церква – це просто не Церква українців-католиків. Церква не знає нашу історію, і їй байдуже. У нещодавній статті Національного католицького реєстру під назвою «Церковний землетрус, Вселенська церква, очолювана Папою Франциском, молиться за навернення людства», один отець Реймонд Дж. де Соуза запропонував аргументацію щодо нещодавнього спільного, хоча й нерівного освячення Пресвятої Богородиці як українців, так і москалів. Ось деякі з абсурдів, які пропонував учений отець:
«Росія де-факто є батьківщиною світового православ’я».
Відповідь: Глобальне православне християнство було засноване спочатку і сьогодні існує в Константинополі, нині Стамбул. Підживлення російської пропаганди про те, що Москва є Третім Римом, просто сприяє російській дезінформації.
«Якщо східні легені Церкви є грецькою православною традицією, то її сучасна мова часто російська».
Відповідь: Найдовше використовувалась церковнослов’янська мова. Ні греки, ні серби, ні більшість українських православних не моляться російською.
«Патріарх Московський, людина великої культури…»
Відповідь: Кирило бандит, колишній КДБ, а нині агент ФСБ. Його стосунки з релігією суто політичні. Він сурогат Кремля. У цій людині немає культури великої чи меншої, крім культури вбивства.
«Половина всіх православних – росіяни»
Відповідь: Православна церква України має більше парафій і, ймовірно, більше вірних, ніж Московська церква. А є ще греки, серби, білоруси та інші народи. Насправді, менше 20% православних віруючих можуть бути росіянами, і навіть це натяжка.
«У 1988 році Іван Павло побажав відзначити тисячоліття хрещення Київської Русі. Іван Павло виявив повагу до братів-слов’ян на Сході, відправивши делегацію до Москви…»
Відповідь: Папа Іван Павло є глибоко хибним святим (у будь-якому випадку, святість повністю політична), оскільки він був глибоко хибною особистістю і Папою. Москва не мала ніякого відношення до події 988 року. Коли київський князь Володимир хрестив народ Київської держави, не було Росії, не було Москви. Папа Іван Павло у стосунках з українцями-католиками був дещо менш християнським. Його мати була українкою. Але він обрав польську шовіністичну позицію. Звісно, він приїхав в Україну, але він не зміг чи не хотів повернути українсько-католицький собор українцям-католикам у Перемишлі. До цього часу він залишається власністю шовіністів польських католиків-кармелітів. Крім того, він увічнив польське очорнення митрополита Андрея Шептицького, якого польські католицькі шовіністи вважали зрадником поляків і, таким чином, не гідним зведення до святих.
«Таким чином, молитви за Росію включають очищення Московського патріархату, щоб Росія знову могла принести духовні дари, без яких Вселенська Церква не є повністю повною».
Відповідь: Росія ніколи не пропонувала духовних дарів. Я не знаю про такі подарунки. Я б припустив, що на о. де Соузу лежить тягар знайти ці дари для свого душевного спокою, щоб він не був повністю дискредитований. Я в свою чергу можу запропонувати численні заходи, де Московська креатурна Церква брала участь у ліквідації як українського католицизму, так і українського християнського православ’я і сьогодні.
Є набагато більше негативу, який можна приписати Римо-Католицькій Церкві. Проте Великдень. Моя віра у Воскресіння Господа нашого дуже жива. Моя католицька релігія – не дуже!
16 квітня 2022 року Аскольд С. Лозинський
