The Wall Street Journal паплюжить українських героїв
Газета The Wall Street Journal — шановане видання (за винятком випадків, коли вона вдається до заангажованих політичних міркувань) — нещодавно опублікувала статтю про археологічні ексгумації на Волині, проведені археологами з польського Інституту національної пам’яті.
На жаль, двоє авторів — іноземних кореспондентів WSJ — скористалися цією нагодою, щоб спаплюжити українських героїв, зокрема Українську повстанську армію (УПА).
УПА була створена наприкінці 1942 року спершу для боротьби з нацистами, а згодом вступила в протистояння з польською Армією Крайовою, радянською Червоною армією та Військом Польської Людової. УПА вела боротьбу до 1959 року.
Я написав листа до The Wall Street Journal, намагаючись відновити істину, однак редакція хіба ще думає. Відверто кажучи, я цього й очікував, адже оригінальна стаття була настільки однобокою, що межувала з наклепом через очевидний зловмисний намір.
Зазвичай я волію уникати випадів, які можуть розцінюватися як перехід на особистості (*ad hominem*), але в цьому разі вони необхідні, щоб поставити під сумнів компетентність обох авторів, жоден з яких не є істориком. Один із них має лише ступінь бакалавра політології; інший, як стверджується, має ступінь магістра в галузі досліджень Росії та Східної Європи, але демонструє явну упередженість, оскільки виріс у Польщі. Припускаю, що його знання про українсько-польські відносини походять безпосередньо з польського Інституту національної пам’яті. Ця установа не є повноцінним науково-дослідним інститутом, а фактично слугує політичним інструментом, створеним урядом Польщі виключно для культивування пам’яті про нібито завдані полякам кривди. Чинний президент Польщі та її політичний лідер раніше очолював цей інститут.
Автори не наводять жодних посилань на свої джерела. Вони просто висувають звинувачення. Можливо, вони покладаються на польського археолога з того самого політичного інституту — єдине джерело, згадане у статті. Він нарікає, що його робота ще далека від завершення, оскільки він
віднайшов лише 850 скелетів, які ідентифікує як останки польських селян,
і припускає, що вони становлять, можливо, лише 1% від загальної кількості жертв. Очевидно, що висновок він уже зробив і тепер шукає факти, які б його підтвердили.
Відверто кажучи, ці ексгумовані скелети могли належати польським селянам або українським селянам. Метод ідентифікації не розголошується. З огляду на те, що у 1943 році українці становили 90% населення Волині, а поляки — лише 9%, існує велика ймовірність того, що багато ексгумованих скелетів було помилково ідентифіковано як останки польських селян.
Відповідальність за це лежить не лише на двох іноземних кореспондентах,
а й на редакційній колегії та видавцеві.
Нападки на УПА не обмежуються лише польськими претензіямию. Газета The Wall Street Journal робить й інші обурливі заяви, що не мають жодного підґрунтя. З огляду на значущість Голокосту, УПА звинувачують у вбивствах євреїв.
«В основі суперечки лежить кампанія етнічних чисток, що
відбувалася на історичній Волині в період між 1943 та 1945 роками.
Нацисти надали повноваження українським націоналістам, союзникам УПА,
які вважали Волинь історичною частиною України й переконували, що вона
буде в безпеці лише тоді, коли звідти усунуть численні єврейську та польську меншини».
Це одне з найбільш абсурдних тверджень у статті. Я переконаний, що УПА вбивала певну кількість євреїв, зокрема тих, хто служив у лавах комуністів. В Україні воєнного часу євреї становили близько 75% особового складу радянського КДБ (таємної поліції). До речі, мого діда по материнській лінії врятував від заслання до Сибіру його службовець-єврей, який перейшов на бік радянської влади одразу після її приходу на Західну Україну в 1939 році. Мати наголошувала, що її батько мав суперечливі почуття, він був вдячний службовцеві за порятунок, але водночас розлючений тим, що той приєднався до окупантів.
Польсько-український конфлікт є дуже складним. На Волині в період між 1943 та 1945 роками загинуло чимало людей. Точну кількість жертв так і не було встановлено демографічним шляхом. Досить сказати, що політика етнічних чисток у польсько-українських відносинах була ініційована польськими окупантами на теренах Західної України. В історії українці ніколи не здійснювали вторгнень до Польщі. Натомість поляки вторгалися в Україну тричі. Вони запровадили політику «пацифікації». Це було дітищем польського «героя» (так шанованого в Польщі) — диктатора Юзефа Пілсудського. Ця стратегія також добре задокументована. Згодом, коли після Другої світової війни Польща фактично перебрала контроль над частиною Західної України, там запровадили як примусову репатріацію українців, так і розселення тих, хто залишився, розпорошеними групами в західних регіонах Польщі. Це називали «вирішенням проблеми українського етносу» та збереженням польської етнічної однорідності. Існують також дуже викривальні документи, що підтверджують ці факти.
Однак, якщо говорити про «єврейське питання» на Волині, хронологія подій просто не збігається. Нацисти розпочали реалізацію «Остаточного вирішення» задовго до створення УПА. Ще до появи УПА нацисти здійснили масові вбивства в Бабиному Яру й офіційно проголосили свою політику на Ванзейській конференції. УПА не мала жодного відношення до «Остаточного вирішення» (Голокосту). Насправді чимало євреїв вступали до лав УПА.
Я звернувся до професора Львівського національного університету імені Івана Франка Миколи Посівнича, який спеціалізується на історії УПА. Він повідомив мені, що загальна кількість євреїв в УПА за оцінками – сотки осіб але залишається точно не встановленою через брак або фрагментарність повстанських архівів, а також через використання підпільниками псевдонімів і підроблених документів. Більшість із них приєдналися до повстанців у 1943 році, рятуючись від Голокосту та ліквідації німцями гетто й трудових таборів. Вони переважно працювали лікарями, фельдшерами, фармацевтами та ремісниками (шевцями, кравцями, кушнірами), а також виконували функції пропагандистів і публіцистів. Серед євреїв, які залишили помітний слід в історії ОУН та УПА, варто відзначити таких осіб:
Лейба-Іцик Добровський («Валерій»): з кінця 1941 року працював у політичному відділі Організації українських націоналістів (а згодом — УПА) на Волині. Він був автором відомих політичних праць і відозв, зокрема звернень до інших народів (наприклад, з Азії та Кавказу) із закликом долучитися до спільної боротьби проти нацизму й більшовизму.
Доктор Шай Варм («Скрипаль»): військовий лікар, який приєднався до УПА в 1943 році. Він керував підпільним шпиталем на Волині й особисто врятував та вилікував понад 200 поранених бійців УПА. Його заарештували радянські спецслужби й ув’язнили в таборах ГУЛАГу, після чого він емігрував до Ізраїлю.
«Кум» (справжнє ім’я невідоме): легендарний лікар УПА, який пройшов довгий шлях боротьби пліч-о-пліч із повстанцями. За виняткову мужність і відданість справі його було посмертно нагороджено однією з найвищих відзнак збройного підпілля — Срібним хрестом заслуги.
Це лише деякі з фактів. Ані газета The Wall Street Journal та її закордонні кореспонденти, ані навіть Польський інститут національної пам’яті не можуть цього змінити. Для тих, хто знає про героїчну боротьбу українського народу під час Другої світової війни та після неї, ці наклепи залишаться без уваги. Схоже, що The Wall Street Journal перейняла роль російських пропагандистів.
8 жовтня 2026 року.
Аскольд Лозинський
