„Споконвіку було Слово”…!

Йосиф Сірка
Тим, які знайомі з Біблією відомий початок Євангелії від Йоана: „Споконвіку було Слово і з Богом було Слово, і Слово було – Бог!” Саме це пригадується, коли дивишся на події, що охоплюють усю Україну. Спочатку був розпад „імперії зла”, і все було б гаразд, коли б у Кремлі не засів абсольвент КГБівської школи, досвівдчений аґент. І саме з цим кагебістом пов’язаний отой сценарій подій, які відбуваються зараз в Україні.
Спочатку стало відомим „судження” Путіна, що розпад імперії СССР було найбільшою катастрофою ХХ століття, а потім він доповнив його ще й тим, що розпад імперії був найбільшою трагедією російського народу. Отаким було спочатку слово вождя Кремля, за яким послідували дії кремлівських карликів, починаючи з хизуванням над українським президентом Ющенком, заперечуючи Голодомор, зрештою, заперечуючи рішучу участь українців у Другій світовій війні. Вислів Путіна, мовляв, СССР міг виграти війну без українців, був свідченням того, що історії українців він не знає. Зрештою, його пізніші твердження про „спільну історію, про одну релігію, про одну мову, про один народ, про одну державу” були лише підтвердженням його неуцтва щодо історії не тільки України, але й Росії та її імперії.
„Вболівання” Путіна за долю імперії не закінчилися лише його „плачем”. Він вирішив відновити хоч частину цієї імперії і на це спрямував усі свої сили. Результат його активності на цьому ґрунті не забарився. 2 березня 2010 р. Федоров Є.О. посилає лист-проект депутатові ВР України: „Украина-Белоруссия-Россия: от единства народа – к единому государству. Принципы работы по воссозданию на пространствах Украины, Белоруссии и России Единого государства 2010-2020 гг.)’’ Оскільки на документі є печатка Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації, то це офіційний документ, який і є свідченням політики Кремля по відношенню до України.
Якщо приглянутись до програми цього російського плану, то стає зрозумілим, чому Путінові 15 мільярдів не було багато, щоб не випустити Україну із загарбницьких пазурів імперських мрійників! Московські мрійники „єдіной недєлімой” все запланували, вони ніколи не рахувалися з іншими думками. Імперія втратила балтійські країни, азійські республіки, то, може, хоч тзв. „братні” народи, вдасться зберегти під азійським московським впливом, а тоді вже „єдина країна з єдиною мовою і єдиним народом”!
Майдан є доказом цілковито іншої картини в Україні, ніж її собі уявляють у Кремлі та деякі їхні аґенти у ВР України та на території України взагалі. Майдан є доказом того, що навіть російськомовні українці є патріотами своєї країни і вони її бачать серед рівних в Європі, а не в єдиній нації московської Азії.
Південна та Центральна Америка, які звільнилися від іспанської окупації і вийшли на власний шлях є зразком того, як із колишніх окупантів стали визволителі окупованих. Саме таким став відомий визволитель Венесуели, Колубмії, Перу, Болівії, Еквадору та ін. Сімон Болівар (Simon Bolivar (1783 – 1830), за походженням іспанець. Росія такими смільчаками не може похвалитись, оскільки в її „арсеналі” завжди перебували корупція, перекупництво противників імперії, що не змінилося навіть після розпаду червоної імперії. „Окупанта” Болівара ніяк не прирівняєш з окупантами російськими царями, Уляновими-Ленінами, Джуґашвілі-Сталінами, які в Україні запровадили кріпацтво, ліквідували Запорізьку Січ, організували Голодомор, забороняли рідну мову та й досі забороняють через Московський патріархат молитися українською.
Саме завдяки перекупництву депутатів Янукович завдячує зміну Конституції та більшість у ВР України. „Інвестицію” 15 мільярдів доларів кремлівський ватажок бачив так як і гроші, за які був куплений патріархат для російської православної церкви. На жаль, в Україні вже вкотре знайшлись люди, які задля власної наживи готові продати і рідну матір. Історія не навчила ані запроданців, ані імперських мрійників, що з брехнею можна світ обійти, але назад не повернути.
Тому бачимо й сьогодні продажних членів тзв. тітушок, що готові за пару сотень гривень бити людей, а за місячну високу платню „беркутівці” забувають взагалі, що вони люди, й перетворюються на химерних істот, які б’ють лежачих мов скажені! Отож, якщо вихідці із Іспанії інтеґрувалися в колишніх колоніях, то Кремль вимагає навіть не від вихідців із Росії, але й від тих, яким забрали рідну мову і надали російську – вірності „співвітчизників”, якими вони не є.
Якщо зараз появляються твердження про присутність російських ескадронів смерті у лавах „Беркута” та російських снайперів, аґентів в установах СБУ, у владних структурах, то це не дивує. Справа в тому, що саме інфільтрацією „своїх людей” в Україні головний КГБіст Росії хоче забезпечити собі дешевий „товар” Україну, яку готовий „з любові” задусити в обіймах.
Боротьба українців за свою свободу є й боротьбою проти залишків імперії, діячі якої ніяк не збагнуть, що Україна не Росія. Може незабаром і Татарстан та інші тзв. республіки заявлять, що вони не Росія, що могло б допомогти імперським мрійникам зрозуміти, чому українці хочуть бути господарями у своїй хаті.
Шовіністичні плани Кремля щодо „Єдиної держави” готові навіть столицю такої держави перенести з Москви у Київ, щоб таким чином перенести московсько-азійський кордон аж на Закарпаття, тобто поширити азіятщину і в Ужгороді.
Щоб краще зрозуміти маячню російських імперських шовіністів і їхнє пезпідставне твердження про єдиний народ і віру, корисно прочитати статті російсько-французького богослова Антуана Аржаковського.
Відомий історик, політолог О.Гарань на сторінках Української правди” (27.1.14) на своєму блозі звернувся „До регіоналів – мирян УПЦ (Московського Патріархату” з пропозицією прочитати статті богослова „Я не могу молчать” та „Патриарх, независимость Украины и чечевичная похлёбка”.
Статті вченого і визнаного й визначного богослова є доказом того, що й серед росіян є світлі розуми, яких не заплямовує імперська маячня Кремля. Треба сподіватися, що правда про історію народів російської імперії переможе брехню, яка тримається не на фактах, а на бажанні відновлення могутності, якої у імперії ніколи не було.
Майдан не тільки позбавив українців страху, але й став поштовхом до змін, які конче потрібні в Україні. Якщо ж депутати ВР України скасували закони, які недавно незаконно ухвалили, то не можна сполягатися на них, бо ж отой виродок Колєсніченко зразу вніс у програму ВР новий реакційний закон. Саме це є свідченням того, що на депутатів нинішнього скликання ВР України не можна полягатися – їх потрібно викинути зі списків (замінити іншими) і провести нові вибори до ВР, бо теперішня сама себе здискредитувала своїми методами ухвалення тзв. диктаторських законів, прикладом чого є Колєсніченко, Олійник, чи той таки Рибак, який знехтував реґламентом ВР України.
Зрештою, щоб гідно вшанувати пам’ять полеглих на Майдані за кращу долю України, слід жорстоко покарати винних у побитті та смерті невинних і ліквідувати зграю людиноподібних створінь антиконституційного угруповання «Беркут».
Слід вимагати не заміну людей, а системи, яка б охороняла людей, а не бандитів з повними гаманцями!
Майдан 2013-14 рр. є, мов би, відгуком на Заповіт нашого генія:
Поховайте, та вставайте,
Кайдани порвіте!
що народ України, до 200-річча з дня народження українського генія Тараса Шевченка почув і виконує його заповіт.
А чи «вражою кров’ю волю» окроплять, то залежить від ворогів народу, чи вони зрозуміли, що сила народу не у кулях, не у російських димових ґранатах та снайперських кулях, ескадронах смерті і кровожадних беркутівських бойовиках, а увільному дусі!
28.1.14 р.