Складність українсько-єврейських відносин

Дозвольте мені передувати мої зауваження з застереженням. Це особистий аналіз, але не анекдот з кількома стереотипними прикладами і висновками і, на жаль, деяким упередженням. Крім того, це дуже чутлива тема, яка може образити навіть деяких моїх хлопців, які є євреями, тих, хто дуже тонкої шкіри. Як правило, паркани або відстань роблять добрих сусідів, а українці та євреї довгий час були близькими сусідами без парканів. Однак близькість житла не пояснює сьогоднішніх існуючих, хоча, можливо, неактуальних клопотів. Чому між двома народами так багато ворожнечі, в основному по єврейській стороні? Для більшості українців сучасна неактуальність загоїла старі рани.

Адже вони сьогодні не є сусідами і жодним змістовним чином не залежать один від одного. Століттями вони жили поруч один з одним в колоніальному середовищі, не за власним вибором. Гнобителі керувалися правилом divide et empera. Ізраїль став незалежним у 1948 році, Україна – у 1991 році. Яке би співжиття не існувало сьогодні, це вибір, і навіть найзатятіший українофоб повинен визнати, що в Україні немає державного, інституційного чи суспільного антисемітизму, лише хіба подекуди індивідуальний фанатизм. В Україні було два єврейських президенти. Євреї непропорційно представлені в уряді, бізнесі та ЗМІ. Я ніколи не був в Ізраїлі, тому не можу там вирішувати питання суспільної українофобії. На жаль, урядові, інституційні чинники, включаючи засоби масової інформації, втратили рівновагу і розум.

Журнал “Перець”, радянська пропаганда

Ворожість з питань історичного значення або жалю до себе є кричущою. Справа в тому, що Ізраїль відмовився визнати Голодомор, наполягаючи на тому, що в історії був лише один геноцид – Голокост. Згадана єврейська відсутність емпатії є незначним питанням, яке, можливо, найбільше ініціюється їхніми релігійними лідерами, якщо воно пронизує суспільство.

Сьогоднішня негативна взаємодія в основному походить з єврейської сторони. Фактично єдиною взаємодією були інституційні та урядові звинувачення, які виходять з єврейської сторони. Це досить іронічно, оскільки, схоже, українці пішли зі свого шляху, щоб залікувати старі рани. Прикладом є Бабин Яр ініційований президентом України у вересні 2016 року, і ганебно затьмарений президентом Ізраїлю.

Єврейські звинувачення проти українців сягають Богдана Хмельницького, потім стосуються Симона Петлюри і найбільш гучні щодо нацистської співпраці, зокрема, Бандери, Шухевича, Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії. Цікаво, що існує достатньо документації та історичних доказів цих подій, але немає жодних доказів того, що Хмельницький чи Петлюра були причетні до єврейських погромів. Середні віки, а також період безладдя після Першої світової війни були досить сприятливими для різних партизанських утворень. Що стосується фактичної документації, то немає документа, де Петлюра керував погромом. Навпаки, є документація наказів Петлюри, які накладають смертну кару на тих, хто здійснював погроми. Що стосується звинувачень у нацистській співпраці у винищенні євреїв, то є стільки єврейської історіографії, що українці неохоче співпрацювали, незважаючи на ворожість або навіть міркування помсти. Відомий єврейський вчений на цю тему Рауль Гільберг написав про це у своєму Знищенні європейських євреїв. Гільберг не дуже популярний серед єврейських вчених сьогодні.

Держава Ізраїль і єврейський народ є і завжди будуть в стані небезпеки. Вони оточені психопатичними ворогами і договори приходять і йдуть, а вороги лишаються. Вісімдесят років тому єврейський народ пережив спробу геноциду. Щоб не допустити повторення, утворився безпечний притулок – держава Ізраїль, озброєна до зубів ядерним потенціалом, який всі ігнорують, навіть якщо це не відповідає міжнародним нормам. Кожен українець, який знає власну трагічну історію, не може не відчути співчуття до єврейського народу. Ця емпатія рідко зустрічається взаємністю.

Як би потрапити в єврейський розум? Не визначаючи, хто постраждав більше, я б наважився сказати, що євреї завдали українцям багато болю, страждань і вбивств. Моя свята мати, яка була надзвичайно відкрита і частково польська, неодноразово говорила мені, що у нас є принаймні три вороги, які переслідували і вбивали нас протягом багатьох років: москалі, поляки і євреї. Я розумів, що перші двоє обвинувачених вторглися і кілька разів окупували українську територію. Останнє я не міг зрозуміти, поки вона не пояснила. Вона не була свідком Голодомору. Але вона була свідком радянського вторгнення на Західну Україну в 1939 році. За її словами, кожен єврей, якого вона знала, співпрацював з Радянським Союзом у цькуваннях і звірствах, за винятком одного, який працював на її батька, приєднався до радянської адміністрації, але потім використав свій вплив для захисту маминої сім’ї.

Леонард Шапіро, інший єврейський історик, писав у своїй Комуністична партія Радянського Союзу, що 75 відсотків радянської спецслужби в Україні в 1930-х роках були євреями. Я не можу не зрозуміти, що це означає, що Голодомор в Україні, під час якого близько 7 мільйонів українців вимерло, був спрямований з Москви, але реалізований в Україні євреями.

Сьогодні поляки є стратегічними союзниками. Євреї не мають відношення до оборони України, але ті, хто живе в Україні, є корисними, які допомагають будувати сильну і процвітаючу Україну. Мій друг рабин Київський наполягає, що євреї люблять Україну і повертаються навіть з Ізраїлю.

Проблема не в єврейському народі. Проблема полягає в ненависті, індустрії Голокосту і багатьох в керівництві. Євреї вбивали або були співучасниками вбивства набагато більшої кількості українців, ніж євреїв, які були вбиті українцями в погромах або у співпраці з нацистами. Звинувачувати українців у сумній історії єврейського народу – це спроба відбілити єврейські гріхи проти українців. Ми, українці, прощаємо їм по Християнськи.

2 квітня 2021     Аскольд С. Лозинський,

Нью Йорк