Що за країна!
14 липня 2015р. Російський суд в Орловській області засудив 42-річного російського провінційного вчителя німецької мови та, часом, поета Олександра Бившева до 300 годин громадських робіт і заборонив йому викладати протягом двох років тільки через написання і публікацію в Інтернеті вірша та звернення до українських патріотів, критикуючи російське вторгнення до Криму та регіону Донбасу в Україні. Про це, серед інших, повідомило Радіо Свобода, The Moscow Times і Російська служба BBC , хоча і досить скупо в цілому.
Деякі критикували той факт, що суддя, який виніс вирок, і багато свідків та односельчан відповідача, які давали свідчення проти нього, навіть не читали вірша. Деякі навели саму поему в якій не має нічого наклепницького. Сам учитель-поет на половину украінець зі сторони матері, якщо це стосується справи.
У той час як обставини судового розгляду, сам предмет вірша та етнічної приналежності підсудного можуть бути цікаві, вони навряд чи актуальні. Що вражає, що в Росії людина була притягнена до кримінальної відповідальності, звинувачена та засуджена за написання вірша.
The Moscow Times, як зазначалося, повідомило вирок. Я написав до редакції листа запитуючи– чому видання, яке зображує себе як нібито незалежне– не стало коментувати настільки волаючий випадок в юриспруденції. Я не очікую відповіді.
Раніше я писав кілька разів до цього видання з питань пов’язаних з вторгненням Росії в Україну і анексією нею Криму. Мої думки на цю тему, зокрема, про історично обмежені і ворожі зв’язки між Росією і Кримом, ніколи не були опубліковані. Моя праця прямо суперечила твердженням російської пропаганди , що Крим був історично частиною Батьківщини. Я безпосередньо запитав редактора про його рішення щодо моїх статей. Він був досить ввічливий, щоб відповісти на мій запит, чому відхилив мої праці, пояснюючи, що я говорив по суті про те, що очевидно. Можна подумати , чому “очевидне” ніколи не з’являлося на сторінках його видання.
Досить цікаво також, що The Moscow Times у своїй рубриці “Про нас” відповідає на кілька надуманих питань про себе. Серед них є одне питання про його незалежність. Відповідь коротка і однозначна, що Кремль не контролює зміст публікації. Але, може бути, в рівній мірі цікава заява з цієї ж рубрики адресована читачу, в якій читаємо: “У зв’язку зі збільшенням числа користувачів, які займаються особистими нападками, спамом, тролінгом і образливими коментарями … ми опинилися змушені призупинити функцію коментування на наших статтях “.
Хоч якось незалежна преса, котра існувала в Росії в минулому, давно замовкнула.
Трохи більше року тому, в червні 2014р. Росія викрала українського пілота-десантника (Надію Савченко) на території України. Росіяни вивезли її в Росію, звинуватили у вбивстві двох російських журналістів на території України, які дісно були вбиті, але вже після того, як пілот був викрадений, допитували її без адвоката, перевели в психіатричний притулок, а потім повернули у в’язницю , відмовилися визнати її як військовополонену, позбавляючи прав Женевської конвенції. Вона оголошувала кілька голодовок і стала cause celebre серед груп з прав людини та міжнародного співтовариства. Минулого тижня вони етапували Надію до суду в віддаленому місці( місто Донецьк в Ростовській області), безсоромно оголосивши судовий розгляд в камері і заборонивши доступ будь-кому, включаючи журналістів та іноземних дипломатів.
Майже рік тому, 17 липня 2014р. російські ракети, випущені з території України, але контрольовані Росією і його сурогатами збили літак (MH17) на борту якого було майже триста безневинних цивільних чоловіків, жінок і дітей. Президент Росії Володимир Путін негайно звинуватив Україну , а потім перешкоджав міжнародному розслідуванню. З тих пір стало ясно для всіх членів міжнародного співтовариства, що Росія, скоїла цей жахливий злочин. Навіть сьогодні, Росія як постійний член з правом вето Ради Безпеки ООН не дозволяє ухвалити резолюцію Ради Безпеки ООН для міжнародного трибуналу та судового переслідування відповідальних осіб,.
Росія, в загальному, виконує свою незгоду і зовні, і в межах своїх кордонів (Литвиненко, Політковська, Нємцов). Ті, хто виконує брудні накази Кремля, часто носять маски, зелені мундири без знаків, використовують вибухові речовини, різні токсини. Керівництво,таке як: Путін, Медведєв, Рогозін, Лавров, Чуркін носить ділові костюми, маскуючись як цивілізовані члени міжнародного співтовариства, мають доступ до міжнародних інститутів та конференц-залів і ведуть себе нахабно, не звертаючи уваги на громадську думку. Що за країна!
Як так, що Росія не вважається терористичною країною?
3 серпня 2015р. Аскольд С. Лозинський
