Сергій Пархоменко: “Грантоїдські громадські організації довго не живуть”

Молодий громадсько-політичний діяч, публіцист, політолог і піар-технолог, директор Центру зовнішньополітичних досліджень  Сергій Пархоменко ділиться своїми думками стосовно того, кого на виборах буде підтримувати молодь, як політичні гравці будуть боротися за свій електорат і які піар-методи не варто застосовувати під час цьогорічної виборчої кампанії.

Сергію, Ви, очевидно, регулярно спілкуєтеся з відомими соціологами, політологами, експертами, в курсі їх прогнозувань щодо політичної ситуації в Україні. З погляду часу, чи справджуються їх прогнози?

Дивлячись про що конкретно йде мова. Основний показник – результати виборів – ми можемо оцінити лише після 31 жовтня. Підтвердилися особисто мої прогнози – в списках об’єднаної опозиції знову будуть потенційні тушки, знов неузгодженість і взаємопоборення між основними опозиційними партіями. Ініціатива народних праймеріз, яку громадські організації пропонували опозиції, не була підтримана головною силою – «Батьківщиною» і її де факто першим номером Арсенієм Яценюком. В результаті навіть на округах, де більшість населення ні за яких обставин не голосує за владу, з’являються по 2-3 опозиційні кандидати, які розчищають дорогу провладній кандидатурі. Пригадайте вибори мера столиці в 2008-у році, коли від так званих «демократичних сил» було аж 4 кандидати. Хто переміг? Думаю, далі продовжувати не треба.

Агенції, до яких Ви маєте відношення, неодноразово проводили різного роду дослідження. Зокрема, й щодо електоральних симпатій населення. Чи є якісь нові цікаві цифри?

Ми проводили опитування серед осіб віком від 18 до 35 років, тобто серед тих, хто відноситься до молоді. Ми отримали дуже цікаві результати. В більшості молодь не визначилася за кого голосувати. Таких 28%. Це ті, хто міг би проголосувати проти всіх або ще не знає кого підтримати. Далі картина ще цікавіша: найбільшою підтримкою молоді користується партія Віталія Кличка УДАР – 18%. Потім ідуть Партія регіонів і «Батьківщина». В них приблизно порівну – 16 і 14,5% відповідно. Далі ВО «Свобода» – 13,2%. Замикає п’ятірку партій-лідерів «Україно, вперед!». А от комуністи у молоді не користуються підтримкою – всього лише 2,1 відсотки.

Що цікаво, УДАР має підтримку навіть в тих регіонах, де за опозицію голосують неохоче. Так, на Херсонщині партія Кличка взагалі має першість – 20,1% серед опитаних молодих мешканців області. На Харківщині кличківці йдуть другими, навіть на Донбасі вони треті після КПУ і ПР, при чому від комуністів відставання геть незначне. А в столиці і ряді центральних регіонів УДАР впевнено лідирує! Але повторюю, це показники серед тих, хто вже визначився зі своїм голосом.

На Заході найбільше імпонує молоді ВО «Свобода» – в середньому 16% по західних областях, тоді як УДАР в середньому – 14%, об’єднана опозиція  – 13,5% …

Для УДАРу результат може бути ще кращим, враховуючи велику кількість тих, хто не визначився. У цієї партії поки найкращий мобілізаційний потенціал.

Продпайки, грошові подачки, обіцянки пільг… Стандартний, як на мене, метод підкупу виборців, Ви не знаходите? Чи «порадують» цього річ наші кандидати нас чимось новим, креативним в своїй агітації?

Думаю, що все таки обмежаться саме тим, що Ви щойно назвали. Нічого нового від них не чекаю. Але чим би не радив зловживати – так це надмірною засвіткою своїх облич. Люди втомилися від цих самовдоволених, ситих і нахабних пик, які на них ледь не щодня дивляться з екранів телевізора, сторінок газет, бігбордів. Тому роздавати шампанське зі своєю мармизою на етикетці або вітати з черговим святом з бордів та сіті-лайтів, примазуватися до загальнонаціональних успіхів, як то перемоги в спортивних та пісенних конкурсах, теж не рекомендую.

Ефект може дати залякування виборців з боку одних кандидатів ймовірними наслідками обрання інших кандидатів. Це може спрацювати і активніше підштовхне до урн для голосування тих, хто боїться приходу «червоної чуми», «донецьких бандитів» чи «кровожерливих бандерівців».

Все таки, як гадаєте, яка категорія населення проявить найбільшу виборчу свідомість?

Пенсіонери. Оригінальним не буду, але лише ця категорія в основній масі піде до дільниць. Щоб вмотивувати малий та середній бізнес, студентів, соціальних працівників, партіям треба буде ой як постаратися.

Ваш рецепт, що партії мають зробити, аби всі ці категорії, які Ви назвали, прийшли на виборі в не менші масі, ніж всі ці бабусі та дідусі?

На жаль, поки діяльність кандидатів зорієнтована виключно на пенсіонерів. Саме на них розраховані всі ці соцпайки. Молодші верстви ситі по горло і попередньою і нинішньою владою, вони більш недовірливі. Тому мобілізувати їх можна лише шляхом прямого діалогу. Кандидат має особисто зустрічатися з людьми, підтримувати їх, вирішувати їх проблеми, переживати разом з виборцями, бути на зв’язку в будь яку годину доби. Плюс кандидату можуть допомогти авторитетні люди-неполітики: громадські діячі, меценати, діячі культури, журналісти тощо. Тобто ті, кому довіряють більше, ніж політиканам-демагогам.

В Україні мов на дріжджах росте кількість нових громадських ініціатив та організацій. Більшість з них є одноденками, які швидко спалахують і так само швидко стухають. Чому так відбувається?

Бо дуже багато з них мають лише сію мінутну мету. Як показує практика, більшість з них створюються під вибори під конкретну людину. Вибори проходять і потреба в цій організації відпадає. З іншого боку, будь яка організації демонструє активність доти, доки в ній є талановиті організатори, здібні лідери. Коли люди себе реалізують в рамках цих організацій, то інтерес в них відпадає… Довго тримаються переважно ідеологічні організації. Ті, метою яких є гранти, прибутки і чийсь піар, швидко сходять зі сцени.

У Центру зовнішньополітичних досліджень, судячи з назви, основний профіль – зовнішня політика. Яким буде Ваш прогноз щодо зовнішньополітичних пріоритетів української влади на найближчі 3 роки?

Це однозначно буде повільний дрейф в бік Росії. Його інтенсивність визначатиметься тим, яка група впливу в нинішній керівній верхівці візьме гору. Чи відбудеться вступ в Митний союз і ЄЕП? Цілком можливо. Але в цей же час в країні різко зросте кількість прихильників вступу до ЄС і НАТО. Тому нова влада, яка так чи інакше має замінити «донецьких», повинна буде враховувати ці інтереси. Втім, все буде залежати від позиції Кремля. А вона буде жорсткою. І чим слабкішою буде наша влада, тим швидше Україна опиниться в лабетах Путіна. Навіть на Банковій це розуміють і, очевидно, будуть зближуватися в Росією дуже обережно.

Спілкувався Петро Давиденко, Нова Січ