Розстріляне перемир’я
Йосиф Сірка
30 вбитих, терористи обстріляли, атакували, щодня порушують примирення, снаряд потрапив у школу, загинуло 10 мирних жителів, поранені… – отакі негативні вістки читаємо щодня із зони, якій переговірники ЄС, Росії, України та терористів обіцяли мир вже місяць тому. План припинення війни, нібито за ініціативою Порошенка та Путіна, залишився на папері, бо російські бойовики не вважають за потрібне достосуватися до цивілізованої поведінки.
Світова практика довела, що з терористами не можна домовлятися, бо вони розуміють лише мову сили. Дивує, що саме Росія провела найбільшу акцію під назвою антитерористичної боротьби, коли розпочала другу війну проти Чеченської Республіки 15 років тому – 23.9.99. Згідно з офіційними даними Міністерства оборони РФ, станом на 2010 р., від 1999 до 2008 р. у чеченській війні загинуло 3684 військовослужбовців та 2 тисячі співробітників внутрішніх військ. Про втрати воюючих чеченців нема статистики, а Amnesty International твердить, що загинуло понад 25 тисяч мирних жителів.
Тзв. антитерористична акція Росії спричинила не тільки величезні людські жертви, які, згідно з іншими твердженнями, були значно більшими з обох боків, аніж офіційні твердження МО РФ. Вона зруйнувала міста, школи, лікарні, житлові масиви та всю інфра-структуру. Вся війна виправдовувалася антитерористичною боротбою і тут помічаємо „трансформацію” кремлівського керівництва, яке цілковито змінило своє ставлення до терористів.
Із антитерориста Путін став не тільки „симпатизантом” терористів, але й спонзором.
Спочатку він „спонзорував” терористів у Криму, які не тільки окупували кримський парламент, але й допомогли провести тзв. референдум. Путін прилюдно визнав, що Росія „допомогла організувати і провести” антиконституційний референдум в Криму. Тобто, Росія спонзорувала і сама допомагала терористам Криму порушити українську територіяльну цілісність і суверенітет, що стало порушенням Росією угод, ґарантій та Міжнародного права і Людських прав.
Перехід від „борця проти тероризму” до „спонзора й організатора тероризму” є результатом тзв. сепаратистського руху на сході України.
Сучасний стан на Луганщині та Донбасі є свідченням того, що „контрольовані” Росією терористи вийшли з-під контролю і зараз навіть Путін не в стані контролювати їхні дії.
Щоденні порушення угоди про припинення бойових дій, щоденні вбивства військових або мирних жителів свідчать про те, що над терористами не мають контролю навіть ті, хто їх предствляє на переговорах у Мінську.
Одночасно з безконтрольними діями терористів поширюється і безконтрольна, брехлива дезінформація російських ЗМІ не тільки щодо російських громадян, але й по цілому світі. Міністр закордонних справ РФ Лавров на пресконференції у Москві 1 жовтня н.р. поширив привселюдно брехню про „злочин” розстріляних 400 людей під Донецьком. Його ж „підопічний” лідер бойовиків на Донбасі Андрій Пургін заявив, що його неправильно зрозуміли, оскільки біля Макіївки були виявлені тіла 9 осіб, а 400 невпізнаних трупів надійшли у морги з різних місць реґіону, в різний час!
Московська пропаґанда активна і на різних міжнародних конференціях, де пробує поширювати брехню про тзв. український фашизм, про Дивізію СС „Галичина”.
Українські ЗМІ та дипломатичні представництва реаґують дуже неадекватно на масивну антиукраїнську пропаґанду Кремля, який пробує звести Українську Ревоюцію Гідности до фашизму, до коляборації з Гітлером.
В Україні, та й у світі взагалі, мало знають про 100- тисячну армію генерала Власова, в якій служив і батько нинішнього російського президента Володтимир Путін. Зрештою, не тільки українці повірили гітлерівській пропаґанді у боротьбі з большевизмом, серед наївних були представники майже усіх національностей Європи.
Сьогоднішнє кремлівське керівництво, яке сполягає на бехливу пропаганду за зразком ґебельської нацистської брехні, матиме такий самий кінець, як і брехня про „зрадника” генерал-лейтенанта Власова, який був головою Президії комітету визволення народів Росії (1944-1945) та Головнокомандувачем Російської визвольної армії (РОА, 28.1. – 12.5.1945).
Не завадило б у ЗМІ вказати на те, що Степан Бандера провів усю війну у концентраційному таборі Аушвіц, а генерал-лейтенант Власов до кінця війни був командувачем РОА на стороні Гітлера! Бандерівці ж у лавах ОУН боролися проти гітлерівської окупації до кінця 2-ої світової війни, а проти московського окупанта до кінця 50-х рр. минулого століття.
Сучасній російській антиукраїнській пропаґанді вдалось завербувати до рядів терористів на сході України не тільки тзв. добровольців російської армії (між іншим, єдина у світі армія, якщо вірити кремлівським твердженням, яка надає солдатам „відпустку”, яку ті використовують для того, щоб їхати до Луганська, Донецька, щоб боротись проти українців), яким російська армія надає не тільки танки, ракетні установки, але й протиповітряні ракети, якими ті зістрелюють військові та цивільні літаки, як це було з малайзійським авіалайнером.
На жаль, в Україні ще дехто й досі не зрозумів, що вірити антиукраїнським пропаґандистам не можна, бо для них і підписи під угодами нічого не означають. Без відликання підпису під зобов’язанням, під ґарантією, під світовою угодою, кремлівські керманичи порушують дане слово, а „яблуко від яблоні далеко не покотилось”, тобто терористи на сході України подібні до своїх „творців” – підписують угоди, які їхні бойовики іґнорують!
Українці протягом переговорів з Росією та ЄС могли вже переконатись, що і Захід не дуже то дотримується ґарантії, яку обіцяв. Якщо б „ґаранти” дотримувались свого слова, то не було б окупації Криму і тероризму на сході України! Тому потрібно брати приклад з Ізраїлю, який у ворожому оточені вміє відстоювати свою цілісність і недоторканість, спромігся на продукцію власної зброї, яка йому допомагає рятуватись від різних напасників.
Якщо українська оборонна промисловість попрацює хоч кілька місяців на потреби українських збройних сил, то не потрібно буде просити західних ґарантів про постачання зброї – її дасть вітчизняний виробник і вона буде переможною. Саме Ізраїль повинен бути в цьому зразком для України, а не зашкодило б і порадитись з ним!
2.10.14 р.
