Роздуми 17 березня 2014 року
Тривожний час сьогодення… Мов в калейдоскопі, мигтять події, що викликають масу роздумів і реакцій…
Тривожні роздуми, важкі переживання численних втрат українських патріотів і багато-багато щирих, благальних молитов. Більшість віруючих людей, когорти душпастирів–патріотів благають Господа Бога втрутитися в хід історії, вплинути на долю нашого народу.
На жаль, далеко не всі українці знають, вірять у силу молитви. Пожинаємо плоди тривалого перебування в імперії войовничого атеїзму. Та й впливи самодостатнього, успішного Заходу не привертають до Бога. Недарма кажуть, що в добробуті люди схильні забувати, хто дарує їм цей добробут.
Минулого року відзначання 1025-ліття Хрещення України-Русі змусило українців дещо пригадати своє християнство, змусило згадати вплив вчення Ісуса Христа на розвиток нашої нації. Та не так легко очиститися від релігійного нігілізму й нехтування Божими Законами.
Можливо, саме для нашого прозріння випали на Україну не бачені ще нами, теперішні випробування?
Народна мудрість гласить, що нема зла, щоб на добре не вийшло. Перші підтвердження цього вже бачимо. Якось несподівано виявились небайдужість, активність українців, причому не лише етнічних. Різко вибуяв патріотичний дух і здатність українців до самопожертви задля своєї Батьківщини. Чаша терпіння народу переповнилась, вихлюпнулася на майдани, здивувавши весь світ.
Здавалося б – несподівано. Але, може, символічно, що це сталося саме в ювілейний рік Хрещення України? І чи не знаменно, що на барикадах появилися численні священики різних професій; священство, якого безбожні керівники хотіли відділити від держави, показало, що їхнє місце невіддільне від народу.
Скільки богослужінь було відправлено і скільки людей, можливо, саме в такі хвилини пригадали своє християнство. І скільки, здавалося б, дивних подій відбувається в Україні. Як раптово змінилася влада! Як зуміли українські військовики і влада не відповісти на зухвалі військові провокації сусідньої держави-загарбника, не відповісти інстинктивним людським бажанням застосувати силу проти непроханих гостей? Тут мусив втрутитися палець Божий, щоб показати, що народ України мирний, виважений і стійкий.
Але до агресора це не дійшло. І ось з Божою допомогою піднімається Україна на захист своєї Вітчизни, захист чесний і справедливий. Сама Україна дивується, скільки добровольців зголошується до створюваної Національної Гвардії. Жертви героїв Небесної Сотні не налякали, не розчарували, а кличуть людей встати на оборону честі й гідності, на оборону Батьківщини!
А ще символічним видається, що вияви такої свідомості, такого героїзму припали саме на 200-літній ювілей Тараса Шевченка, великого, дивовижного Українського Пророка, дарованого Україні самим Всевишнім. Наш Кобзар, вболіваючи за український народ, будив його свідомість, вказував на всі позитиви й негативи української історії і закликав: “Борітеся, поборете, вам Бог помагає!”
І ось, мовби дарунок на ювілей Тарасові Шевченку, народ виявляє послушність своєму навчителю, встає на боротьбу. І повірмо нашому Пророку Шевченкові, що нам Бог допоможе!
Сьогодні, після вчорашнього псевдореферендуму, проголошеного україноненависниками й російськими загарбниками, нема страху й розпачу, навпаки, триває затишшя, мовби час для осмислення всіма цього явища.
Думаю, що цей нібито референдум теж був дуже корисний для всіх нормально думаючих людей. Побачивши обурливі нехтування, потоптання й зневажання всіх політичних, людських і Божих норм (законності й добровільності, чесності й правдивості, доброзичливості й людяності), багато обдурених і зазомбованих прозріли, ті, хто сумнівався в злочинних намірах агресорів, отримали яскраве свідчення тих сатанинських намірів. До того ж оголошені результати є не лише обурливими, а й сміхотворними та показують, що їхні проголошувачі настільки отупіли, що не помічають відсутність будь-якої навіть натягненої правдоподібності. А ще той псевдорефрендум виявив чітку, величну й гідну всякої похвали позицію кримських татар як вірних громадян України.
Сьогодні думаємо…
Влада думає над зміцненням української армії, яка свідомо руйнувалася минулими неукраїнськими керівниками, знаходить резервні кошти для цього, народ щедро складає пожертви на цю потрібну справу, сипляться кошти на створену телефонну лінію 565.
Західні країни думають над допомогою Україні та покаранням нахабного агресора, що нехтує всіма міжнародними законами й угодами.
Свідомі й чесні росіяни думають, як стримати своє безумне керівництво, якому Господь, як кару, розум відібрав.
І всі разом просімо у Господа для себе ласки мудрості й порядності!
А ще сьогодні подумки віддаю шану великому духовному й політичному провідникові Закарпаття отцеві-доктору Августину Волошину, 140-річниця народження якого виповнюється нині.
Ревний душпастир, талановитий педагог, вчений, публіцист, письменник, оборонець української мови, політик і громадський діяч, легендарний президент Закарпатської України – неможливо переоцінити його роль у національно-культурному відродженні закарпатців, у тому, що поневолені угорські русини поступово усвідомили себе закарпатськими українцями, частиною єдиного великого українського народу.
Багатогранна, всесторонньо талановита й самовіддано діяльна постать Августина Волошина може бути зразком для українців усіх часів і теренів України.
І знову мусимо згадати, і це доволі символічно, що Августин Волошин був підло знищений злочинною совєтською системою, спадкоємці якої тепер намагаються знищити Україну.
Це змушує думати, аналізувати, пильнуватися…
