Роман Дубрак - священник УГКЦ, поет (110 років тому) | Український погляд

110 років тому:

26.01.1914 – у с. Вижній Струтин, нині Верхній Струтин на Івано-Франківщині в сім’ї священника народився Роман Дубрак, священник УГКЦ (1941), поет. Закінчив Бережанську гімназію, член Пласту. Навчався у Львівській богословській академії, від 1936 вивчав історію на Львівському університеті. Магістр теології (1937). Одружений з Анізією Салій, в шлюбі народилися дві доньки. Друкувався в галицькій періодиці. За першої радянської окупації вчитель та завідувач школи у с. Ясенівці біля Золочева на Львівщині. На початку німецької окупації рукоположений на священника, душпастирював у с. Підгайці (1941-1944), згодом Небилів. 1949 заарештований та засуджений на 10 років таборів, покарання відбував у Караганді (Казахстан). 1956 після звільнення оселився у с. Івачів Горішній на Тернопільщині, де колись був парохом батько його дружини, підпільно сповняв душпастирські обов’язки (до 1985). У 1980 кадебісти в с. Томашівці на Калущині живцем спалили в замкненому будинку його сестру Ірину з чоловіком о. Анатолієм Гургулою. Переїхав до доньки в Золочів. З відновленням незалежности України публікувався в журналах «Україна», «Дзвін», альманасі «Біль». Помер у м. Золочів на Львівщині 1995.

Лісів блакитних оксамити,

Під ними шепчуться жита.

«Вилазьте з бункера, бандити,

Ми вам даруємо життя!»

З криївки вийшли на стежину,

Обнявшись, хлопець і дівча,

В руках у них в одну хвилину

Вогниста блиснула свіча.

Вони метнули дві гранати:

Одну – розлюченій юрбі,

А другу, разом щоб вмирати.

Розбили між грудьми собі.