Роль дезінформації і пропаганди
Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР),а сьогодні його спадкоємець Російська Федерація (РФ) роками активно користувався і користується сьогодні зброєю дезінформації і пропаганди не менш вдало як і військовою зброєю. Яскравим прикладом певної успіху такого підходу війни це недавнє твердження Президентом США Дональдом Трампом, що війна СРСР у Афганістані була заслуженою реакцією СРСР на терористичні напади на його територію з Афганістану немов подібно як пізніша американська війна там в наслідку тероризму в США “Ел Кайда” з 11 вересня 2001 року. Приписувати цю замітку Трампа просто його примітивізму чи непоінформованості не дає відповідного кредиту російській пропаганді. Трампа знання історії як і знання других людей котрі “не люблять читати” походить власне від такої російської пропаганди і на таку публіку ця пропаганда зорієнтована. Інколи вона інформує і президента найпотужнішої країни у світі.
Москва сьогодні приділяє дуже багато уваги, а також фінансових і людських ресурсів дезінформації та пропаганді. Використовуються всі можливі засоби від Інтернету до форумів міжнародних інституцій і організацій, а навіть і церкви де просто ув’язнена публіка. Щодо міжнародних форумів то не треба далеко шукати, просто спершу можна вийти на сторінку Інтернету Постійного Представництва Російської Федерації до Організації Об’єднаних Націй. Щоби не було непорозумінь чи РФ продовжує політику СРСР вже під заголовком “Історія” написано:
“Від 1991, після розвалу СРСР, Російська Федерація, разом з іншими колишніми республіками Совєтського Союзу є репрезентована при ОН як незалежна держава…У грудні 1991 Російська Федерація, як держава спадкоємець Совєтського Союзу на міжнародні арені, офіційно зайняла своє місце як перманентний члени Ради Безпеки ОН.”
Найновіший документ котрий РФ пропагує на форумі ООН це промова у Відні 17 січня 2019 Постійного представника Росії до Організації Безпеки і Співробітництва в Європі Олександра Лукасевича на нарадах Постійної Ради ОБСЄ. Промова мала заголовок, щодо ситуації в Україні та потребу втілити Мінські домовлення.
Цей документ, до речі, для історії, переповнений дезінформацією про порушення якраз Україною Мінських угод особливо, щодо неприпинення вогню навіть у час Православного Різдва як подано та наслідки постраждаю-чого мирного населення. Але також користаючи з нагоди форуму і трибуни речник Кремля порушив дві теми, одна яка прямо продовжила дезінформації старших радянських часів про Бандеру, Шухевича, нацистів, неонацистів, тощо користуючись недавнім проголошенням Верховною Радою України 1 січня день народження Бандери офіційним святом в Україні. При тому, крім очорнення Бандери речник Москви додав і Романа Шухевича вказуючи що Міністерство освіти України недавно черкнуло з підручників будь які обвинувачення Шухевича та українських військових частин (в час Другої світової війни) за колаборацію з нацистами. Вказано також за старою радянською брехнею, що всім відомо що Шухевич і ці українські військові частині безславилися брутальним знущанням над єврейським, польським, російським і українським мирним населенням.
Також велику частину своєї доповіді Лукасевич присвятив найновішій проблемі, а саме Православній Церкві в Україні, правда хоча ця тема як і Бандера і Шухевич не мають нічого спільного з Мінськими домовленнями. У своєму лексиконі представник РФ навіть користувався словом “погроми” мабуть для ефекту у представлені нападів на споруди Московського Патріархату вказуючи навіть на місцевості включно з вивіскою вандалів на паркані Собору Св. Юра у Львові провокаційних закликів та фота про свою роботу. В кінці головне очевидно відносилось до перестороги майбутньої долі Печерської та Почаївської Лавр.
Раніше 14 грудні 2018 РФ розповсюджувала виступ у комітеті Генеральної Асамблеї ООН про приділення бюджетних коштів для Місії моніторинг людських прав у Автономній республіці Криму та місті Севастополі. Дмітрі Чумаков заступник постійного представника РФ до ООН підкреслював що Місія ООН не сміє туди заходити бо Республіка Криму та місто Севастополь нічого немає спільного з Україною бо це російська територія якого населення “обрало повернення до Російської Федерації у повній згоді з міжнародним правом”. Виступ Чумакова може звучати зухвалим і хіба непереконливим бо жодна держава світу не признала цього “возз’єднання” але коли такі твердження повторюються невпинно, знаходяться особи котрі цьому вірять. Щоби переконатися у цьому повертаю читачів до ще давнішого твердження американського президента Трампа, що мовляв кримчани російськомовні і вони самі забажали стати частиною Росії.
Дезінформація це немов отрута. Вона не менше вбивча. Москва користується різними родами включно з Полоніум 210 і Новачком. Рецептом для цієї отрути дезінформації може бути тільки правдива інформація яка доходить до найдальших кутів. Кожний міжнародний форум це не просто нагода репрезентації. У цьому відношенню Україна не вив’язується. На сторінці Постійного Представництва України до ООН дуже скупа інформація про агресію Москви і зовсім немає відповіді на згадану дезінформацію. Програти інформаційну війну зокрема коли воєнна стратегія держави до поважної міри ґрунтується на підтримці міжнародного товариства це не менше лихо чим програти на полі бою. Україна мусить це зрозуміти. Наразі, вибачте, на провідних місцях в Міністерстві Закордонних Справ України як і у дипломатичному корпусі далі обмаль фахових молодих патріотів. Більшість просто “радянські люди” або “синки”. Щоби не було запізно але з цього треба починати!
20 січня 2019 року Аскольд С. Лозинський
