Полюси міжнародної емпатії

Сьогодні відома формула лорда Пальмерстона звучала б так: «Англійська політика геть позбавлена емпатій та антипатій».

І якраз сьогодні ця формула виявляється геть хибною. Велика Британія відчуває просто–таки симпатичні болі (біль співчуття, sympathy pains) від війни в Україні. Андрій Піонтковський справедливо каже, що наша війна нагадує британцям їх самих у грізні та великі часи їхньої боротьби за свободу. Одні у всьому світі проти світового Зла.

Сьогодні про те, що у їхньої держави немає вічних союзників і постійних ворогів – вічні та постійні її інтереси, заявляють ізраїльтяни. Держава Ізраїль відмовилась допомагати Україні проти сучасного світового Зла. Вони бачать його лише крізь призму своїх інтересів, грані якої, як відомо, фізично здатні перетворювати кольори і тим знесмилити саму дихотомію «чорне – біле», «добро-зло».

Держава Ізраїль повністю позбавлена емпатії. Геть неспроможна влізти у шкуру іншого. Лише Голокост, вважають вони, є геноцид.

Держміністр МЗС Німеччини, депутат Бундестагу Тобіас Лінднер заявив: “Ті злочини, які зараз вчиняються (Росією – Авт.), повинні кваліфікуватися як геноцид». Він наголосив, що Німеччина “знає дуже добре, що таке геноцид”, оскільки має подібну сумну сторінку у своїй історії.

Німець вбачає, а ізраїльтянин геть осліп. Не бачить ані Голодомору, ані сьогоднішнього геноциду. Лише себе. І Путіна.