Політика спорту – Шведи нам винні
Я був некоординованим спортсменом, хоча і займався спортом, але досить погано. Мій найкращий вид спорту в ретроспективі, якщо насправді це спорт був більярд. Можливо, це було пов’язано з оточенням, де проводилася гра. Опозиція в основному була в нетверезому стані, і я досі вважаю, що мій власний кайм мені допомагав. У будь-якому випадку, будучи поганим спортсменом, я був найзапеклішим фанатом до фанатизму. Мій фендом ніколи не базувався на майстерності спортсмена чи команди, а на політиці, що повністю ґрунтувалася на географії. Я був і залишаюсь місцевим уболівальником, який незмінно підтримував команди, де я живу. Я подолав бар’єри багатьох визнаних шанувальників командного спорту, як того продиктували експерти, будучи фанатом як “Метрополітанс”, так і “Янкі”, “Гігантів і Джетс”, “Ніккербокерів” і “Нетс”, “Рейнджерс”, “Айлендерс” і навіть “Дияволів”. Футбол був для мене багато в чому анафемою, хоча я брав у ньому участь, знову ж таки погано, бо кожному українському юнакові довелося в українському середовищі. Що стосується футболу чи футбольного фендома, я підтримав США і ненавидів Радянський Союз та ворогів Америки. Незалежність України вивела мене на новий рівень футбольного фендома. Я підтримую Україну незмінно та націоналістично, цілком суб’єктивно, і однаково насолоджуюся втратами її політичних ворогів. І Україна, на мій погляд, має багато ворогів. Тому, якщо Україна переможе, я дуже радий. Я однаково буйний, коли Росія, Німеччина, Франція, Польща чи Угорщина програють. Як бачите, я студент історії. Чехи та словаки стали неактуальними, оскільки розділ і Румунія не викликають особливого занепокоєння. Сербів не люблю, бо я розглядаю їх як російських союзників. Наприклад, я не люблю всіх сербів у Національній баскетбольній асоціації і віддаю перевагу хорватам, литовцям, латишам та естонцям. Очевидно, що Китай зневажаю за комунізм та за грубі порушення прав людини.
Я зневажаю комуністів у спорті, хоча мене неправомірно зневажають як комуніта невіглаські Трампшевіки. Не всі трумшевики є спортсменами, тому їм немає пояснення.
Євро 2020 – це привітальна пригода. Незважаючи на те, що сама Україна все розчаровує, проте іноді їй випадає удача. Звичайно, вона обіграла лише Північну Македонію, але все ж вийшла в раунд нокауту. Якби не НАТО та Євро-2020, ніхто, крім північних македонців, не знав би, що існує Північна Македонія. Що сталося з Південною Македонією? Адже був Філіп Македонський, а не Північний Македонія, батько Олександра Великого.
У будь-якому випадку українські нападники Ярмоленко та Яремчук – не мої герої. Вони залишили мене розчарованим. Тим не менш, Євро-2020 подарував кілька моментів великої радості, здебільшого заснованої на ненависті, яку, чим довше я живу в думках, прирівнюю до любові: програш Росії Словаччиною 1: 4 та елімінація РФ, ліквідація Польщі та Угорщини. На жаль, елімінація Франції та Німеччини також могла б бути причиною для святкування, але про це, можливо, було занадто багато мрії. Я молився, але, припускаю, Бог також слухає молитви інших національностей.
Зараз Україна завдяки чистій удачі виходить на стадію нокауту. Вони грають шведів. Хоча перемога над Швецією була б не такою солодкою, як якби Україна перемогла росіян, поляків чи німців, проте, я прийму її. Можливо, я не спортсмен, але я не зовсім дурний, мабуть, тому, що я не спортсмен. Шведи нам винні. Врешті-решт ми покладались на них у Полтаві в 1709 році. Вони нас підвели. Звісно, я ігнорую українських зрадників та татарських дезертирів. Але, це те, що роблять шанувальники. Отже, УКРАЇНА ! Час окупності розчарувань у Полтаві. Ніхто не може сказати мені, що в спорті немає політики.
24 червня 2021 року Аскольд С. Лозинський
