Перші дні президентських виборів у США
Ось вже пройшли перші вибори на президента США. Єдині, які потребують аналізи, це з боку Демократичної Партії. Американські громадяни українського походження, незважаючи на партійну приналежність, на довшу мету повинні присвятити трішки уваги, бо за всіма контекстами США – це стратегічний партнер України, а Україна є сьогодні і завжди буде у небезпеці просто через свою історію та географію. Україна і США пов’язані взаємною потребою.
При виборах найважніше це правдива інформація для того, щоби орієнтуватися хто є хто і на яких позиціях він чи воно стояли чи стоять. Позиції можуть бути змінливі якщо вони не ідеологічного характеру, а у США дуже мало ідеології. Минуле кандидатів важливе, бо у самому процесі сьогоднішніх виборчих перегонів кожний кандидат спроможній сказати завжди і не застановляючись, те що уважає, що виборець бажає чути, тобто речі які суперечать попереднім позиціям і у залежності на якому форумі виступає кандидат.
У перегонах Демократичної Партії є сьогодні шість актуальних кандидатів. Конечним для виборця є ознайомитись з кожним у відношенню даного кандидата до України, а також до Росії.
На чолі може несподівано наразі є сенатор з штату Вермонт Берні Сандерс. Мабуть його ідеологію чи біографію не треба студіювати глибше українцями бо Сандерс сам себе представляє соціалістом. Належав до так знаної Peoples Party та перебував свій медовий місяць у 1988 у СРСР. Його становище до України є жодне, і таким воно залишиться. Одна позитивна риса Сандерса це, що він особливо не змінливий бо у нього є ідеологія старого Марксиста.
Його прогресивні позиції наслідує його сусідка з штату Массачусетс Елисавета Воррен. Одначе на сьогоднішній день вона має дуже мало шансів пройти, програвши пра-вибори навіть у своєму сусідньому штаті Ню Гамшір.
Лишаються чотири кандидати для більш менш серйозного розгляду: колишній віце-президент Джо Байден з відносним проукраїнським наставленням, хоча не допомагав Україні пекельною зброєю, мер малого міста Піт Бутижег хіба зовсім tabula rasa хоча варта студій та впливу за ознаками ранніх перемог, Еймі Кловбучер сенатор з Міннесоти яка позитивно висловлюється про Україну та українців і Майк Блумберг, колишній мер Ню Йорку, про якого ми мало знаємо хоч багато нас живе у Нью Йорку.
У цьому аналізі я хотів би звернути окрему увагу на Блумберга бо він остаточно бодай під оглядом фінансових ресурсів являється найбільш спосібним виграти номінацію. Буденні інформації вказують що він великий багач з маєтком одинадцять цифр, очолює свою фінансову інформаційну службу та був дванадцять років мером хіба найбільш космополітичного міста у світі. На перший огляд Майк Блумберг може бути для українців сприйнятливим кандидатом.
Недавно появилася стаття у газеті “Вашингтон Пост” яка вказує противно або при-найменше завдає нам причини застановлятися. Правда кандидат у президенти Майк Блумберг скритикував Президента Трампа за це що той підтримує Путіна який вмішувався у виборчий процес США, а також постійно становить небезпечну і дестабілізаційну силу у світі. Одначе в інтерв’ю котре він дав відомому Аспен Інституті у лютому 2015 році, він сказав такі речі:
“…ніхто не уважає, що Росія повинна була вторгнутися в Україну і намагатися перебрати територію незалежної суверенної держави, одначе коли дійсно подумати. Що би Америка зробила коли б мала сусідню країну де багато людей бажали б бути американцями. Техас і Каліфорнія нагадується? Ми просто пішли і взяли…”
Щодо російського захоплення Криму він порівняв це з американським захопленням мілітарної бази на Гуантанамо Бей у Кубі.
Далі він подав оправдання поведінки Путіна:
“Одна з причин чому Путін повівся так я він зробив це тому що були намагання поставити НАТО зараз поруч границі Росії. ..Якщо читаєте російську історію, на їх територію завжди вторгувалися, то є у них ментальність, що світ хоче їх захопити…а ми зробили це саме, не дозволяючи другій країни прийти поруч нас своєю зброєю коли ми зупинили російські ракети на Кубі.”
Вкінці він пояснив свою проросійську позицію, “Ми ніколи не зупинимо Іран від ядерного стану без Росії.”
Ясно що ці цитати тривожать, щодо кандидатури Блумберга. Чи це категорично дискваліфікує його кандидатом? Не знаю. Мабуть ні, але при-найменше потрібно від нього вимагати вияснення або і більше. З такими позиціями він не може бути президентом.
Демократичні процеси, а основою це чесні прозорі вибори, діють ефективно тоді, коли виборча спільнота поінформована. Це включає і поінформованість про кандидатів до влади. Тяжко було б повірити, що керівник світової фінансової інформаційної служби може бути таким непоінформованим. З іншої сторони завдання громадянського суспільства інформувати та впливати на свою владу. Мабуть краще це робити поки ці особи прийдуть до влади.
13 лютого 2020 року Аскольд С. Лозинський
