П’ята колона Москви: оновлення

Напередодні Дня Незалежності хочеться сказати про чергові успіхи України. Але на думку приходить хіба що звільнення від Януковича. Персонально відЯнуковича, тому що його режим ще не викорчуваний. Той режим, або ж система влади, яка перейшла у спадок від УРСР, не реформувалася миролюбним Кравчуком і байдужим Кучмою, взятися за демонтаж її не вистачило сили волі в Ющенка. Система розквітла при Януковичу, за усунення її очільника заплатили життями та здоров’ям сотні українців, і продовжують сплачувати кривавий рахунок на так званій АТО, як називають московсько-українську війну. Є надія, що новий президент Петро Порошенко врахує помилки своїх попередників. Однак втеча Януковича та його банди з України – це поки що найбільш радісна звістка за черговий рік Незалежності.

Можна порадіти з приводу того, що трапилося днями у Москві. Один із найвищих будинків, споруджений при Сталіні, на якому протягом трьох годин майорів синьо-жовтий прапор, а радянська золота зірка з допомогою синьої фарби теж символізувала собою українську присутність в столиці колись російської, пізніше радянської, а сьогодні персонально путінської імперії. Чи розмалювання опори електропередач у синьо-жовті кольори. Або ж появу синьо-жовтих смуг на самій «Красній площі». Але це лише привід для радості, радість повинна прийти трохи пізніше. Коли роками лунали жарти та створювалися ілюстрації більшої чи меншої мистецької цінності в Інтернеті, які демонстрували, начебто, присутність у недалекому майбутньому українських військ в Москві, все це сприймалося саме як жарти. Однак прапор вже на якийсь час було встановлено. Отож, в кожному жарті є лишень часточка жарту.

Однак хочеться, і потрібно, згадати про так звану «п’яту колону» Москви в Україні. Якщо виникає бажання покращити роботу операційної системи персонального комп’ютера, її можна перезавантажити або ж оновити. Переносячи ці правила на ситуацію в Україні, для Путіна було очевидно, що «перезавантаження» московської агентури практично безперспективне. Всілякі вітренки – симоненки свої пісеньки давно відспівали, Медведчука як не прикрашай – все одно сепаратизмом тхне, а цей запах сьогодні в Україні не тільки бридкий, а просто неприйнятний. Отож, потрібно ФСБ створювати нові проекти. Наприклад, так звані «солдатські матері», котрі з піною на губах вимагають повернути додому своїх чоловіків (братів, синів) через проведення ротацій учасників АТО, розповідають жахаючі дані про матеріальне забезпечення українських бійців та втрати в їхніх лавах. При тому, що на запитання, хто ж саме з їхніх рідних знаходиться в зоні АТО і є джерелом інформації, розбігаються із швидкістю щурів. Оскільки методичних рекомендацій стосовно відповідей на подібні запитання не отримували. Це «прокол» ФСБ, не врахували куратори, що в Україні питання задають, адже Україна – не Росія, це навіть екс-президент Кучма стверджував. І не безпідставно.

Інший цікавий напрямок праці, який сьогодні активно розвивається – це волонтерство. Не просто волонтерство, а «професійне» волонтерство. Волонтер мовчки працює, допомагає українській армії, пораненим бійцям, родинам загиблих. Інколи про таких людей повідомляють ЗМІ, щоб продемонструвати приклади, гідні наслідування, інколи – щоб просто заповнити шпальту газети чи ефір. Або ж продемонструвати: ЗМІ таке-то підтримує захисників України, висвітлюючи факти їхньої підтримки, тому олігарх, котрий наш власник, не просто олігарх, а олігарх-патріот. Зовсім інша справа – «професійні волонтери». Які більше дбають не про допомогу, а про рекламу у ЗМІ та соціальних мережах власних ініціатив (мовляв, потрібно мережу волонтерську розвивати). Котрі мобілізують нових активістів, заохочуючи їх своєрідними «бонусами»: завеземо у військову частину десять ящиків продуктів, але при цьому поїдемо трьома автобусами, зі сім’ями та дітьми. Одягнені в камуфляжі (не віддавати ж їх для учасників АТО, нам самим потрібно у чомусь викаблучуватися!), похарчуємося в частині офіцерським обідом (не солдатський ж нам їсти, волонтерам – сили потрібно берегти!), постріляємо з «калашів» (навіщо набої витрачати для навчання солдатів, може, вони в зону АТО і не потраплять, а ми ось, вже готові герої – волонтери!). Наприкінці – подивитися, як перед нами промарширують солдати, пофотографуватися на фоні бронетехніки і тих же ж солдатів. Немов військова частина – це якийсь зоопарк. Лише не зовсім зрозуміло, чи то в зоопарку живуть тварини, чи то тварини приїхали відпочити туди. Бридка картина? Однозначно. Ще огидніше, якщо знати ‒ такі «ініціативи» існують. Сумно, що їхні учасники не усвідомлюють – своєї поведінкою вони дискредитують тих, хто справді допомагає учасникам АТО, та відштовхують тих, хто хотів би допомогти, але бридиться опинитися поруч з таким «камуфльованим волонтерським цирком». І дуже погано, що такі «професійні» матері та волонтери працюють за сценаріями, заново написаними для України у ФСБ. Завдання: деморалізація військових, їхніх родин, потенційних учасників третьої хвилі мобілізації та тих, хто хоче допомагати армії насправді. Але ті, хто хочуть захищати Україну, роблять це. Ті, хто хочуть допомагати їм – допомагають. Оновлення «п’ятої колони» Москви відбулося, однак морально наші військові колони на Донбасі все одно сильніші. І наші справжні волонтери – також.

Деградацію Кремля можна проілюструвати ще одним прикладом. У Москві, в рамках в рамках міжнародної виставки головних уборів «CHAPEAU 2014», під патронатом Будинку моди Слави Зайцева пройшов дитячий фестиваль під назвою «Шапьонок» (щось на кшталт «Капелюшечок»). В рамках конкурсного показу «Діти світу проти війни» продемонстрували колекцію, начебто створену володаркою титулу «Міні-міс Москва-2012» Алітою Андрішевскою. На подіум вийшли дівчатка в костюмах восьми країн і головних уборах у вигляді символів країни (Росії, США, Італії, Франції, Німеччини, Греції, Великобританії і Китаю). Вони тримали в руках іграшкові пістолети і періодично направляли їх в зал для глядачів. Врешті з’явилася дев’ята учасниця, одягнена в сукню синьо-жовтого кольору, яка символізувала Україну. Вона також «постріляла» у напрямку глядачів та інших учасниць показу, після чого приставила зброю до скроні, немов готуючись до символічного самогубства. Але в цей момент на подіумі з’явилася дівчинка в білих одежах в ролі ангела і запобігла спробі «суїциду», відібравши «зброю» у всіх присутніх. Глядачі аплодисментами вітали цей взірець психічних проблем режисера (запідозрити, що це вигадала насправді 10-річна Аліта важкувато). Чи це було влаштовано на замовлення влади? Навряд чи. Але те, що організатори конкурсу вирішили, що таким чином використовуючи дітей в шизофренічному шоу, вони не тільки привернуть увагу до себе, але й не зазнають офіційної критики, адже потрапили в актуальний інформаційний «тренд» ‒ ось це свідчення про важку психічну кризу Кремля.

І ще на завершення. Свого часу представник республіки Ічкерія, президентом якої тоді був покійний Джохар Дудаєв, говорив: «Коли українські війська будуть біля Москви, поруч з ними будуть чеченці». Безумовно, виродки на взірець Кадирова доклали всіх зусиль, щоб перетворити вільнолюбний народ на подібних собі, таких, які сьогодні воюють на Донбасі, захищаючи інтереси вбивці своїх батьків та рідних – Путіна. Герої полягли поруч із Дудаєвим та його побратимами. Та не всі. Тому справа не закінчена, ані для нас, ані для чеченців, доки насолоджуються життям кадирови, януковичі та інше сміття, яке можна окреслити як «Путін і К°». Тому, коли міністр оборони Гелетей заявив у Верховній Раді, що конфлікт закінчиться парадом у Севастополі, хотілося б додати: в Севастополі повинен відбутися салют, а парад – таки у Москві. Парад не окупаційних українських військ або ж НАТО, парад визвольних армій народів Російської Федерації, які, нарешті, звільняться від ярма Москви та її осердя – Кремля.

Тому – вперед, за Нашу та Вашу Свободу! Наша спільна колона – сильніша!

Юлій Хвещук