Особливий погляд з діаспори
В останніх тижнях з розмов, писань, тим більше завдяки балачок з друзями по Інтернету я побачив, що з більше у діаспорі не мовчазних спостерігачів президентських виборів в Україні я належу до переваженої меншості своїми поглядами, а саме коли я тверджу що нічого злого не станеться коли Володимир Зеленський переможе бо зміниться влада і олігарх Петро Порошенко піде у відставку.
Моя у діаспорі радикальна позиція тим більше скріпилася після дебати на стадіоні які на мою думку Президент програв бо йому треба було великої перемоги щоби надолужити поганому рейтингу. Натомість Порошенко не подав фактичних відповідей на суттєві питання чи звинувачення та в основному обмежився до пафосних патріотичних фраз. Одначе у діаспорі, а зокрема серед людей які там родилися або проживають довший час, Порошенко патріот і спаситель. На відміну особи навіть у діаспорі які недавно приїхали ставляться до Порошенка далеко більш критично. Я приписую це тому що вони або їхні родичі жили або і далі живуть під економією сьогоднішньої України з її глибокою корупцією яка проявляється майже на кожному кроці життя, включно з медичною опікою для хворих та освітою для молодих. Корінні представники діаспори при цьому чомусь зневажають виборців України, а зокрема молодих називаючи їх наївними. Ясно ці мої корінні друзі мають тенденцію себе переоцінювати.
В одній з моїх попередніх статей про вибори я писав що Володимир Зеленський це витвір Петра Порошенка. На дебатах Зеленський повторив майже це саме, що він як кандидат результат п’ять років президентства Порошенка. До цього алгоритму створення Зеленського я долучаю також і українську діаспору. Але не бідну або навіть репресовану діаспору, а ту яка знаходиться передусім у Західному світі.
Основна проблема з кандидатом на другий термін Порошенком полягає у його рекорді та ще у тому що вискочило з його уст під час дебати, що він мовляв як президент зробив більше за п’ять років ніж всі другі за двадцять п’ять. Необачний вислів але доволі промовистий. Коли кандидат Зеленський йому поставив питання про участь Медведчука у переговорах по стороні України, Роттердам плюс збагачення його і Ахметова, про розвиток фірми Рошен, про продаж його цукерок у Росії і на Донбасі, про смішні сліпі трасти, про неймовірне власне збагачення що зробило його одним з найбагатших осіб в Україні, про його інтерес в оборонні промисловості облитої кров’ю українських жертв, про неясні моменти війни наприклад в Іловайську, про його кримінальних друзів які не тільки не за ґратами але розвивають свої інтереси, він це все промовчав. Зеленський тоді повторив, що він власне є кандидатом на Президента через цю Порошенка негативну діяльність і мовчанку.
Становище діаспори до Порошенка є відносно смішне хіба серйозно застановитися над наслідками такого “підлабузницького” відношення . За ввесь час терміну Петра Порошенко я кількаразово давав виклик нашим зорганізованим структурам діаспори котрі з ним стрічалися і фотографувалися і одержували відзначення від нього, чи є хоч один документ між Вами звернення чи меморандум до Президента, у якому ви звернули увагу на негативні сторінки діяльності Порошенка, на його власну корумпованість, на його надуживанням та наслідки цього — фактичну бідність пересічного мешканця України. Відповіді або зовсім не було або була, що хоча немає такого документу, бо такий документ може служити зброєю проти України для її ворогів, то при окремих зустрічах з Президентом Порошенком чи його радниками вони ці питання ставили. На жаль, я не вірив і не вірю. Натомість у мене є листи від провідних українців з бідної так званої Східної Діаспори, що за ввесь час владування Президент Порошенко не глянув ні оком у їхню сторону і не намагався їм допомогти.
Тобто Зеленський так само як витвір реакції до діяльності Порошенка, також і наслідок мовчанки або сліпого схвалення його діяльності зорганізованою українською заможною діаспорою. Він мабуть і не був свідомим того що він робить багато зла бо ж було і добро як про це говорили під час дебати, безвізовий режим (я особисто бачу тут плюси і мінуси бо сьогодні населення України менше сорока мільйон), відбудова збройних сил України, Томос, покращення стану з українською мовою, і при кожній зустрічі з провідною діаспорою його тільки хвалили. Але для пересічного українця котрий живе в Україні, йому не краще стало жити за Президента Порошенка.
У дискусіях між представниками цієї діаспори більш і менш активними, сьогодні відчуваєш навіть страх який такий сильний, що проявляється поруч з закликом до молитви. Немає, правда нічого злого. Треба молитися за Україну, за народ і владу, але треба також діяти совісно і активно. Знаючи провідний елемент цієї діаспори я впевнений що він пасивно прийме рішення волевиявлення народу яке залежить в першу чергу від громадян України які проживають в Україні. Тільки треба прийняти результати одні чи другі з вирозумінням, що треба на майбутнє треба не пасивно а активно працювати, аналізувати, допомагати і робити серйозні зауваги, а не тільки брати фота та приймати ордени.
20 квітня 2019 року Аскольд С. Лозинський
