Минає 350-років від народження та 280 р. від смерті державного діяча Пилипа Орлика

,,Володарі, що дорожать своїм добрим ім’ям та славою більше ніж інші люди, ви¬ставлені на суд загалу.’’ (Пилит Орлик)

Пилип Орлик, це постаь, одна з найвидатніших не тільки в історії України, його феномен був наділений багатьма талантами. Цю незвичайну особистість можна розглядати в різних аспектах. Пилип Орлик народився 11 жовтня 1672 р. в Косута Мінської області і виводився з литовського шляхтського роду, який мав чеське коріння. З молодих років Пилип отримав високий рівень освіти і свою долю тісно пов’язав з долею українського народу. Його великий талант до науки дозволив йому успішно закінчити Віленський єзуїтський та Київський вищі наукові заклади. Та після цього він швидко просувався сходинками канцелярської кар’єри: 1698 р. він стає кафедральним писарем Київської митрополії, 1700 р. — писарем Генеральної військової канцелярії, 1706 р. — генеральним писарем. Входячи до найближчого оточення Івана Мазепи, Орлик належав до числа його повірених («конфідентів»), виконуючи обов’язки особистого секретаря. Через його руки проходило таємне листування гетьмана з Карлом ХІІ, польським королем Станіславом Лещинським, польськими магнатами та російськими можновладцями. Коли з перспективи пару століть аналізуємо і осмислюємо тодішні події пов’язані з Пилипом Орликом то відчуваємо, що він був серцем і душею заангажований в створеню суверенної української держави і визволенню українського народу від російського поневолення. Свій український патріотизм Пилип завдячував матері – Ірина Малахівська, яка успішно закінчила Києво-Могилянську колегію, співала в українських хорових колективах і без тями любила Україну. На початку ХУІІІ століття Гетьманщина (частина України знаходилася під владою Петра І і терпіла неволю в московській займанщині. Гетьман Іван Мазепа намагався визволити Україну при допомозі шведів з Російського ярма, але його надія не справдилася. Після полтавського розгрому в червні 1709 року залишки козацького загону знайшли притулок у місті Бендерах, де і помер тяжко хворий Мазепа. Його вірний соратник Пилип Орлик з гордістю став реалізувати задуми Мазепи і сказав про нього так: “Він знехтував усе, що було йому найдорожчого, знехтував і саме життя – щоб визволити Україну з московського ярма. Орлик вірно служив Україні і був з нею споріднений жертвенно. Починаючи з 1706—1710 рр., був він гетьман Війська Запорозького в 1710—1742 рр. у вигнанні та був він автором першої в світі Української Конституція 1710 року, яка була гармонійно поєднана з інтересами гетьмана, старшини й козацтва та Україною.
Орлик був вповні довіреною особою Івана Мазепи. У 1708 році взяв участь у виступі гетьмана Мазепи проти Петра I. Під час невдалого бою 27 червня 1709 року (після Полтавської битви) емігрував до Османської імперії. За Іваном Мазепою до Бендер пішли близько 50 провідних представників старшини, майже 500 козаків із Гетьманщини та понад 4 тисячі запорожців. Ці «мазепинці», як їх часом називають історики, були першою українською політичною еміграцією. Вони після смерті Івана Мазепи і обрали 5 квітня 1710 року Пилипа Орлика гетьманом України (у вигнанні). Обрання відбулося в присутності запорожців, генеральної старшини, козацтва, а також османського султана і шведського короля. Крім Орлика кандидатами на гетьманську булаву були Андрій Войнаровський (близький родич Мазепи) та Дмитро Горленко (прилуцький полковник). Але цих кандидатів на козацькій раді майже ніхто не підтримав. Сам Карл ХІІ спочатку прихильніше ставився до родича Мазепи Андрія Войнаровського, але потім підтримав Пилипа Орлика. Пилип Орлик це була непересічна особистість в українській історії, відомий П. Орлик далеко поза межами нашої держави головно як автор першої у світі конституції та численних політично-дипломатизних трктатів, своєю діяльністю довів свою безмежну відданість українській справі. Щоб ушанувати пам’ять про видатного діяча, у Києві, на вулиці, названій його іменем, відкрили бронзовий монумент, який зображує українського гетьмана у доленосний момент підписання цього важливого документа. Пам’ятник Орлику вирішили встановити ще 2006 року, тоді ж оголосили конкурс на найкращий проект монумента. Проте безпосередні роботи почалися лише 2011 року, і то лише після звернення суддів Конституційного суду до президента з проханням прискорити зведення пам’ятника, щоби встигнути до 15-річчя з дня ухвалення чинної української Конституції. Авторство монумента належить знаменитому київському скульптору Анатолію Кущу, який створив також пам’ятник засновникам Києва, скульптуру архангела Михаїла, та монумент Незалежності України. Коли йдеться про пам’ятник Пилипу Орлику у Києві то він складається із двох композиційно пов’язаних частин: монумента гетьману та стели із козацькою атрибутикою: бандурою, шаблями та списами, бойовою сокирою, щитом і надірваним прапором, який майорить на вітрі.
Все те має надзвичайно високу мистецьку цінність. Дві скульптури розташовані одна біля одної, утворюючи щось подібне до воріт, якими починається вхід до скверу. Із обох боків постамент плавно переходить у невеликі гранітні сходинки, від яких простягаються дві лавиці. Скульптор настільки майстерно підійшов до виконання монумента, що детально зобразив не лише візерунок дорогої тканини, із якої «пошито» костюм гетьмана, котрий, до речі, цілком відповідає історичній моді 18 століття, а й навіть відтворив малюнок ґудзиків. У лівій руці автор конституції тримає булаву, спираючись нею на тумбу з паперами, а в правій затиснув перо, яким так майстерно володів. На постаменті також викарбувано родовий герб Орлика. Монумент виконано із дорогих та надійних матеріалів: усі архітектурні частини подіуму і постаменту – із граніту, а скульптурні композиції – із бронзи та кованої міді. Фігура гетьмана заввишки 3,2 метра, а висота бічної композиції сягає 8 метрів. Пам’ятник Пилипу Орлику в Києві на справді це меморіал-композиція, яка являється зображенням вдалим мистецьким відтворенням заслуженій на весь світ і яскравій всесторонно обдарованій людині. Пилип Орлик був не тільки дипломатом, але був він наділений великим творчим талантом із того приводу користувався широкою шаною серед визначних тодішніх діячів. Про це засвідчують його багато листів і різних трактатів, втому чимало збереглося рукописів. Згадаймо великий рукописний «Діаріуш подорожній» («Щоденник», 1720-1733), частково його видали 1938 року та повністю у 2013 році («Темпора»). Серед колосальних заслуг та пріоритетів зовнішньої політики України та теоретичних опрацювань законодавства Пилип Орлик, приділяв надзвичайно велику увагу до державного суверенітету та до територіальної цілісності України. Він важав ворогом української незалежності московщину, яка так тоді як і в наш час своїм жалюгідним імперіялізмом руйнує незалежність України. Пилип Орлик заклав ще у творі «Hippоmenes sarmacki…» (1698 рік) відновити український суверенітет, а згодом разом із гетьманом Іваном Мазепою намагався скористатися можливістю і зреалізувати це на практиці. Одже Орлик своєю героїчно-патріотичною діяльністю вповністю заслужив собі на загально народну та міжнародну шану і визнаня.
Ще в стародавній Греції на схрещених дорогах будували пам’ятники таким діячам на яких були написи: ,,Держана сильна і могутня не надрами землі, а пам’ятю і шаною своїх визначних діячів.’’ Укрїнці належать до світової цивілізації, вони є спадкоємцями започаткованої трипільською культурою в 6-7 тисяч років тому і на жаль належно цього не популяризують свого унікального древнього багацтва. Пилип Орлик є настільки унікальною постаттю не тільки в історії України, але і цілої Европи. яку конче треба популяризувати різними способами і засобами. Ще у 1712 р. Орлик звертається з відкритим маніфестом до європейських володарів, пишучи, що «козацька нація, що стогне під тиранським ярмом Москви, прагне своєї волі» додаймо, як повітря і хліба до життя. У 1714 р. Орлик залишає Бендери й перебирається до Швеції, бо смерть його чільного союзника — Карла ХІІ в 1718 р. — змушує шукати сприяння Україні інших держав. Останні роки свого життя наполегливо працював Орлик над витворенням широкої антиросійської коаліції. Він писав відкриті глибоко-змістовні листи і звернення, за допомогою, яких хотів здобути умріяну волю народові. При тому наведу Орлика твір «Мати-героїня», в якому він описує дані про свою родину. З цього твору дізнаємося, що його дружина Анна (народилась 29 липня 1683 року) майже на 15 років пережила Орлика. Подружжя мало вісім дітей: Анастасія (1699–1728), Григір (1702, Батурин – 1759, Михайло (1704–), Варвара (1707–), Яків (1711, Бендери – 1721), Марта (1713–), Марина (1715–) та Катерина (1718, померла рано). Йому також приписують авторство трактату «Вивід прав України» маніфест до європейських монархів (1712) тощо. Так, як П.Орлик любив свою родину, такою самою любовю любив Україну. Словом, діяльність Пилипа Орлика дала героїчний поштовх до боротьби за українську національну незалежність. Доказом того є, що з святістю народ став шанувати і відзначати своїх мужних героїв. Вже вище згадано додаймо, що для вшанування пам’яті Мазепі і Орлику споруджено пам’ятники в м. Києві на їхню честь названо вулиці в містах України. У шведському місті Крістіанстад на будинку, де проживав Пилип Орлик, встановили пам’ятну дошку на його честь.
У червні 2011 року до 15-ї річниці Конституції України та у рамках заходів із відзначення 295-ї та підготовки до відзначення 300-ї річниці прийняття Конституції Пилипа Орлика йому відкрили пам’ятник (скульптор Анатолій Кущ, архітектор О. Стукалов), що знаходиться у сквері на перетині вулиць Липської та Пилипа Орлика у Києві.У селі Косута Вілейського району Мінської області встановили пам’ятний знак на честь Пилипа Орлика. Його ім’ям назвали одну з вулиць Вілейки. У Вілейському районі в селі Косута щорічно в день Петра і Павла проводять свято, де шанують пам’ять Орлика. 29 червня 2011 року у Крістіанстаді відбулося урочисте відкриття пам’ятника та меморіальної дошки українському гетьману Пилипу Орлику. Відкриття приурочили до 300-ї річниці Конституції П. Орлика та 15-ї річниці сучасної Конституції України. Відкриття пам’ятника й дошки на будинку, де мешкав у 1716—1719 рр. Пилип Орлик, ініціювало Посолкьство України у Швеції. Пам’ятник, який є подарунком України шведському місту Крістіанстад, виготовила майстерня українських скульпторів Сидорука та Крилова Бориса за підтримки Народного артиста України Богдана Бенюка, який брав безпосередню участь в урочистому заході, та мецената І. Омелянюка. Пам’ятник відкрили Голова міської ради Крістіанстада Стен Херманссон та Посол України у Швеції Євген Перебийніс. Його іменем названий 43 курінь УПЮ імені Пилипа Орлика, а також його ім’ям назвали вулиці в різних місцевостях. Заслужене ім’я Пилипа Орлика не тільки в Україні, але у всьому світі знають і широко популяризують. На сайті президент України Петро Порошенко замістив повідомлення, що в Мінську (Білорусь) планують встановити пам’ятник гетьману і авторові першої у світі Конституції Пилипу Орлику.
Це рішення було прийняте під час виступу у Гомелі на Форумі регіонів України та Білорусі. У свому повідомлені Петро Порошеко зазначив, що П.Орлик є політичним, державним і військовим діячем і заслуговує на загально світову пошану і це заслужена оцінка найдостойнішого президента. На завершення слід підкреслити, що в популяризації ідей П. Орлика ключову роль відграють памятники. За межами нашої держави проживає понад 10 мільйонів українцiв. Наші співвітчизники залишили багату iсторико-культурну спадщину в рiзних країнах свiту. Спільними загальнонародними зусилями Великому поетові і художнику Тарасові Шевченку в Україні і світі встановлено приблизно 1200 пам’ятників. Загалом це найбільша кількість монументів, встановлених одній особі, якщо не враховувати вождів тоталітарного режиму. Варто замислитись над зусилля Пилипа Орлика їх варто і треба вшанувати новили пам’ятниками. 26 травня 1742 р. в Яссах П.Орлик помер тобто у цьому році минає 280 років, від смерті мужнього Героя України, який боровся за нашу суверенність, освітлював і освітлює в різній формі нашу славу. Тоді, коли путінська росія чинить масове безумство в Україні. Немає в людській мові, слів і відповідних висловів, якими можна б було докладно відтворити всі ті незлічимі види і роди моральних і фізичних мук, які переживав, а зокрема в наш час переживає наш народ перед фашистівською агресією росії в Україні. Сучасні путінські агресори масово винищують мільойони невинних людей, чинить ґвалти на нелітніх, доконують крадіжки, заявляють дику претенсію на панування над світом. Врешті остаточно назріла пора, щоб путінські злочини поставити перд Міжнародним Кримінальним Судом, а злочинця притягнути до заслуженої кари. Давно наспіла пора вибратись з тенет цього наскрізь фашистівського безкарного терпіння невинних людей, які вмирають у муках російських фашистів. За кжне вбивство і агресію путін і його побратими повинні відповідати перед справедливими м,Міжнародними Трибуналами. Ніхто і ніколи не може бути суддею в скоєних власних злочинів, що чинить злочинний російський націоналізм. Врешті повинна відродитися засада – За добро добром віддяч, за зло по справедливости треба відпокутувати! Клонимо наші голови перед безмежними заслугами Пилипа Орлика вчинених впершу чергу Українському народові!