Мелетій Смотрицький – мовознавець, письменник, східнослов’янський мислитель та просвітитель (390 років тому)

390 років тому:

27(17).12.1633 – у с. Дермань, нині Устенське Друге на Рівненщині помер Мелетій Смотрицький (в світі Максим), мовознавець, письменник, східнослов’янський мислитель та просвітитель. Батько православний письменник-полеміст, перший ректор Острозької школи Герасим Смотрицький. Разом із старшим братом Стефаном початкову освіту здобув в Острозькій школі (1594-1600). Від 1601 навчався в академії оо. Єзуїтів у Вільно, а відтак слухав лекції у протестантських університетах Бреслау (нині Вроцлав), Лейпцігу, Нюрнбергу, Віттенбергу. Отримав фундаментальну освіту найвищого на ті часи рівня, правдоподібно за кордоном здобув учену ступінь доктора медицини. Близько 1608 повернувся до Вільно, де ймовірно викладав у братській школі. 1610 під псевдонімом Теофіл Ортолог надрукував полемічний твір «Тренос або плач Східної Церкви, з поясненням догматів віри» на захист православ’я та з гострими докорами до тих, хто перейшов до Унійної Церкви. Цей твір засвідчив, що в православних українців з’явився потужний інтелектуальний провідник. Приблизно у 1615-1618 викладав церковнослов’янську та латинську мови в Київській братській школі та був її ректором. У 1616 надрукував переклад староукраїнською мовою з власною передмовою «Учительного Євангелія». 1618 повернувся до Вільна, де прийняв чернечий постриг під іменем Мелетій.

1619 у м. Єв’ї (Вевіс) біля Вільна надрукував фундаментальну працю «Грамматіки Славенския правилное Cинтаґма» – найвизначніший твір давнього слов’янського мовознавства. Книга поділена на логічні розділи мовознавства: орфографія, етимологія (тобто морфологія), синтаксис, просодія. Запровадив систему відмінків, властивих східнослов’янським мовам, поняття «прислівник», «дієприслівник», дієвідміни, види дієслів, використання літер «ґ» і «й», значно розвинув лінгвістичну термінологію. Велике число запропонованих правил орфографії та пунктуації використовуються в сучасній українській мові. Ця праця відіграла ключову роль в утвердженні української та білоруської мов і стала потужним заборолом проти асиміляторської політики Польщі. Разом з тим терміни розроблені українцем Смотрицьким сьогодні є базовими в московському мовознавстві: «имя», «местоимение», «глагол», «причастие», «деепричастие», «наречие». До першої чверті ХІХ століття «Грамматіка» залишалась головним підручником церковнослов’янської мови в школах України, Білорусії, Московії, Болгарії, Сербії, Румунії, витримала велетенську кількість перевидань, стала потужним стимулом розвитку східнослов’янських мов. Була також відомою та авторитетною в неслов’янських країнах Європи.

1620 Патріарх Єрусалимський Феофан, перебуваючи в Києві, висвятив низку українських православних церковних достойників на єпископів і серед них Смотрицького на архиєпископа Полоцького, єпископа Вітебського і Мстиславського. Після цього він розгорнув широку антиунійну діяльність, видав низку антиунійних творів. Розпалена міжконфесійним протиборством паства 12.11.1623 у Вітебську жорстоко закатувала унійного архиєпископа Йосафата Кунцевича, а тіло протягла через усе місто й викинула в річку Західну Двіну. Вбивство Кунцевича справило на Смотрицького гнітюче враження – він відчув на собі моральну відповідальність за цю смерть. Вже на початку 1624 залишив єпископську кафедру та вирушив на прощу святими місцями. Відвідав Грецію, Єгипет, Сирію, Палестину, обійшов пішки святині Близького Сходу. Побачене ще більше приголомшило та розчарувало владику – невігластво, догматизм, упередженість східного духовенства разюче контрастували на фоні західного. Вражений занепадом Східної Церкви навесні 1625 повернувся до Києва та почав схилятися до Унійної Церкви. Як архимандрит Дерманського монастиря, який був у володіннях брацлавського воєводи князя Олександра Заславського, 6.07.1627 в маєтку Заславського в Дубно в присутности Київського унійного митрополита Йосифа Велямина Рутського перейшов в Унію, склав визнання віри і написав листи до Папи Урбана VІІІ, кардинала О. Бандіні та Святої Канцелярії. У серпні написав листа своєму колишньому вчителю і ректору Острозької колегії, а тепер Патріарху Константинопольської Православної Церкви Кирилу Лукарісу. Написав «Апологію власної подорожі на Схід» (1628), в якій на основі власного духовного досвідчення закликав до миру, бо Ісус – то злагода, а не розірвані тіла митрополитів. Примірники «Апології» передав Митрополиту Київському, Галицькому і всієї Русі Іову Борецькому та архимандриту Києво-печерської лаври Петру Могилі. Його провідною ідеєю стало відновлення єдности Православної та Католицької Церков, скликання у Києві об’єднавчого Собору та за його висловлюванням «об’єднати Русь з Руссю». Врешті 23(13).08.1628 такий Собор скликано, на який прибуло 5 єпископів, багато духовенства, мирян та обурених козаків. Велелюдний натовп під стінами Михайлівського Золотоверхого монастиря погрожував «розкольнику» кривавою розправою. Будь-які аргументи чи логіка не працювали, Смотрицького змусили зректися «Апології», сам твір прокляли, а рукопис порвали та розкидали. Повернувшись у Дерманський монастир написав і видав «Протест» проти серпневого Собору 1628 у Києві. Впродовж 1628-1629 видав декілька книжок у справі церковного єднання, проте всі намагання були марними. Згодом полишив цю справу, зосередився на потребах монастиря, перебував в постійних постах та молитвах. 5.06.1631 Папа Урбан VІІІ надав Смотрицькому гідність Ієраполітанського архиєпископа під юрисдикцією Антіохійського Патріарха. Похований у Дерманському монастирі. Народився у містечку Смотрич, на Хмельниччині або м. Острог на Рівненщині або ж у м. Кам’янець-Подільський у шляхетській сім’ї 1577.