Марність
Віталій Чуркін був успішним дитячим актором радянського кіно. Він був переконливим у своїх ролях, тому радянський КДБ написав для нього новий сценарій і дав йому нову роль. Частиною його нового навчання було вивчення англійської мови. Іншою частиною було вивчення «всесвітньої історії за КДБ». Чуркін це добре запам’ятав і тому його відправили у світ разом із радянським дипломатичним корпусом.
Чуркін знову виявився переконливим у своїй новій ролі, тож після безлічі менших ролей він став актором на найбільшій світовій сцені, взявши на себе роль Постійного представника Російської Федерації при ООН у Нью-Йорку з 2006 року до 20 лютого 2017 року коли він раптово помер.
21 лютого 2017 року судово-медична експертиза Нью-Йорка опублікувала попередні результати розтину, проведеного Чуркіна, в яких говориться, що причина смерті потребує додаткового вивчення, що часто вказує на необхідність проведення токсикологічних тестів. Розпорядження про заборону на вимогу Державного департаменту США та Представництва Сполучених Штатів при ООН призупинили публічне розголошення причини та способу смерті, посилаючись на посмертний дипломатичний імунітет Чуркіна. Росія стверджувала, що ця інформація є конфіденційною і що розкриття деталей результатів розтину може зашкодити його репутації. Чуркін посмертно нагороджений численними російськими нагородами.
Я кілька разів зустрічався з паном Чуркіним в ООН як головний представник Світового конгресу українців в ООН. Я не захоплений. Я був враженим. Враженим неймовірною здатністю Чуркіна брехати без жодної зради в образі, мові тіла чи тембрі голосу. Деякі з його найкращих брехень були такими: голоду не було, але під час голоду 1932-33 років росіян померло більше ніж українців, Росію попросили допомогти країнам Балтії в 1940 році і тому вона втрутилася, Київ є матір’ю всієї Росії і має жодного стосунку до України яка спочатку виникла як радянська держава.
Я, зокрема, згадую одну прес-конференцію, скликану Чуркіним і російською місією в 2008 році, по суті, щоб перешкодити будь-якій спробі української місії ухвалити резолюцію про визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом українського народу. Чуркін висловив свою радянську російську пропаганду. Часу для запитань не було, але мені вдалося перебити мікрофон Чуркіна, і я запитав, чому Росія так наполегливо відмовляється вшанувати 7-10 мільйонів українців, у тому числі загиблих жінок і дітей. Мене негайно оточили російські та охоронці ООН. Тим не менш, спокійний посол Чуркін сказав охороні відійти, а він відповість. І так він повторив свою дезінформацію та пропаганду, подякував усім і пішов. Я сказав собі: «Це актор».
У будь-якому випадку останній тиждень Генеральної Асамблеї ООН був більш таким же. Це була марна вправа. З боку Росії виступив міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. Він не був Чуркіним. У своїй промові осел за характером шипіння та навіть страшним виглядом був уособленням божевільного, що загрожує ядерним Армагеддоном. Президент США Джо Байден був сильним у своїй риториці, але, як завжди, ніяким на зустрічі з президентом України Зеленським.
Президент Зеленський провів тиждень у Сполучених Штатах, досягнувши небагато. Найгіршим моментом його візиту стала ганебна поїздка до Вежі Трампа в Нью-Йорку, де Дональд Дж. Трамп хвалився своєю дружбою зі злочинцем, який керує Росією, ставить під загрозу весь світ, має непогашений ордер на його арешт від Міжнародного кримінального суду, але, мабуть, це не має значення, бути другом Путіна — мабуть це атрибут.
Наступного року ООН відзначатиме 80 років своєї неефективності. За цей час світ досяг незначного прогресу з точки зору безпеки, і навіть мінімально щодо світового голоду. Великі нації постійно загрожують меншим націям. Більшість суперечок вирішуються війнами. Голод продовжує існувати. Жінки та діти гинуть неприродно. Геноцид і військові злочини ніколи не караються, якщо жертва також не є переможцем або союзником переможця.
Вище я зазначив, що мені не заімпонували такі, як Віталій Чуркін. Я підкреслив, одначе що був вражений. Чуркіни приходять і йдуть. Він був талановитим брехуном. Путін і Лавров набагато менш талановиті як актори, але результати ті самі. Навіть союзники найчастіше бувають брехунами або, принаймні, нещирими, за винятком того, що їх називають гравцями чи дипломатами. Релігійні лідери переважно належать до цієї ж категорії. Папа є фарсовою фігурою.
Має бути розв’язка. Я не знаю яка, тому нічого не пропоную.
28 вересня 2024 Аскольд С. Лозинський
