Кремль: чергова суміш цинізму та дурості
10 липня Верховний суд Росії підтримав попереднє рішення ставропольського крайового суду про заборону носіння в школах головних уборів і т.зв. «релігійного одягу» (йшлося, зокрема, про заборону дівчатам – мусульманкам носити у школах традиційну хустину («хіджаб»). Чим завадили ці хустини місцевих ногайських татарок носіям суддівських мантій зі Ставрополя – невідомо. Чим керувалися верховні судді, «благословляючи» цю заборону і йдучи на свідоме порушення закону – також.
Справа в тому, що обмеження релігійної свободи людини в Росії знаходиться у виключній компетенції федерального законодавства – таке правило встановлене федеральним законом «Про свободу віросповідання та релігійні об’єднання». Але ж хіба Верховний Суд Росії керується федеральним законодавством? Там керуються вказівками з Кремля. А ось чому Путін вирішив так несподівано нажити собі додаткових противників серед мусульман, та ще й за рік до Олімпіади в Сочі, зірвати яку і так пообіцяв лідер Імарату Кавказ Доку Умаров? Адже справа тут не тільки у Ставропольському краї – після рішення Верховного суду «ініціативу» Ставропілля можуть автоматично копіювати інші суб’єкти Російської Федерації. А концентрація дурнів серед чиновників там – одна з найвищих у світі. Або Путін вирішив спровокувати невдоволений «екстремістський елемент» спровокувати заздалегідь, і мати рік на «закручування гайок» до початку Олімпіади, або вік дається взнаки, і чекістське вміння прорахувати можливі наслідки повільно випаровується.
Уповноважений при президенті Росії у справах дитини Павло Астахов майже водночас повідомив громадськість про не менш вражаючу ініціативу. Оскільки в Санкт-Петербурзі існує проблема із всиновленням дітей, він знайшов вихід – домовився з президентом Чечні Рамазаном Кадировим привезти туди чеченських батьків, які й забиратимуть петербурзьких сиріт. Така собі альтернатива закордонного усиновлення, забороненого законом Дмитра Яковлєва (кремлівська відповідь на американський «закон Магніцького»). При цьому Астахов особливо підкреслив, що «В Чеченській республіці при нулі відмов від новонароджених кількість дітей інвалідів у два з половиною рази вища ніж по Росії. І від них ніхто не відмовляється, їх виховують. І не ниють з приводу того, що наші не хочуть брати, ах, іноземцям заборонили». А на завершення навіть пригрозив чиновникам: «Можна нити до нескінченності про це, нийте далі. А ті, хто ниють, володіючи повноваженнями, і не виконують свої обов’язки, з них більше запитають…».
Астахов змовчав стосовно причин високого рівня інвалідності на Кавказі. Згідно з однієї версії, справа може бути в корумпованості місцевих соціальних органів, які за хабарі видають допомоги по інвалідності, на які живуть сотні тисяч жителів Кавказу, зокрема й кадировської вотчини. Але не слід забувати про те, скільки на чеченській землі проживає дітей – жертв бойових дій, які ведуться там російськими військами майже 20 років. Знаючи своєрідне ставлення Кадирова до законодавства, можна поспівчувати тим дітям, які справді відправляться на «усиновлення» до його князівства. Москва звикла відкуповуватися від серйозних противників, а тепер саме так намагається відкупитися від чеченської війни, даючи Кадирову все, що йому заманеться, закриваючи очі на всі його недитячі «пустощі» не сумісні ні з російським законодавством, ні зі здоровим глуздом: «Лиш не було б війни…». Тому й петербурзькі сироти цілком можуть стати ще одним цинічним «подарунком» Кремля. І навіть якщо у Кадирова немає якихось конкретних злочинних планів стосовно долі сиріт, то, враховуючи різноманітні антимусульманські акції в Росії та останнє накладення судового табу на носіння хіджабу, навряд чи їх очікуватиме теплий прийом місцевого населення. Хоч діти є діти, але дуже часто саме їм доводиться розплачуватися за вчинки дорослих чи їхню бездіяльність.
Зрештою, а що ще залишається Москві, маючи таку «потужну» армію, як не відкуповуватися від потенційних військових конфліктів? Кавказька війна триває друге десятиліття і давно перекинулися за межі Чечні, перемогти Грузію змогли тільки буквально затопивши її солдатською масою (в стилі гасла маршала Жукова: «Солдатів не жаліти!»). Але ж навіть для такої армії потрібні якісь успіхи, перемоги. Якщо вона не здатна писати нові сторінки своєї героїчної історії, тоді… займеться переписуванням сторінок минулих.
Так в Росії з ініціативи міністра оборони Сергія Шойґу з’явилися «наукові роти», укомлектовані зі студентів військових кафедр. Перші дві такі роти розпочали службу 9 липня, а ще дві будуть створені до кінця року. Створення «спец-наукового» підрозділу планується при Центральному архіві міністерства оборони. Напрямки «наукової служби» – соціологія, психологія, історія. Заступник міністра оборони Микола Панков особливо підкреслив, що фахівці з цього підрозділу вивчатимуть, в першу чергу, історію Другої світової війни і «ті історичні фальсифікації, які набули поширення як у Росії, так і за кордоном». Блискуча ініціатива. Відомо, що Москва зубами триматиметься за старі совєцькі концепції. Але навіть армію до цього задіювати?! Це що ж, якщо в Берліні далі виходитимуть публікації зі свідченнями про масові зґвалтування німкень в 1945 році червоними «визволителями», то якась з «наукових рот» розпочне рейд з Калінінграда – прочитати лекцію для Ангели Меркель?!
Юлій Хвещук
Ілюстрації: http://ipvnews.org/
