Конференція вшанування захисників України при Постійному представництві України до ООН: Україна не є ані українською ані християнською державою

Ця конференція відбулася онлайн на День Покрови, або День Захисника України, як тепер деякі говорять за указом ще Президента Порошенка. Підтемою її була участь жіноцтва у збройних та силових структурах України. Висновок: ця участь росте, сьогодні майже одну третину всіх службовців становлять жінки. Майже усі виступаючі були жінками з України. Одначе провадив конференцію таки мужчина. А перше і останнє слово надалось також мужчині. Ось щодо останнього здалось би жіночої зміни.

Важнішим одначе як для мене було розкриття “хто є ху”. Якщо хтось мав ілюзії, ким сьогодні є Міністерство закордонних справ України, то Сергій Кислиця це розвіяв. Він же Постійний представник України до Організації Об’єднаних Націй. Деякі висновки на мої запитання чи коментарі: Україна не буде захищати українців у Російській Федерації бо в Україні проживає понад сто національних груп, тобто Україна не є державою українців а її МЗС не буде захищати українців поза Україною; також Свято Покрови Божої Матері немає місця у державному відзначення Дня захисника України, бо Україна не є християнською державою, а державою для християн, євреїв і мусульман, і мабуть так далі.

Коли повище додати до того, що Постійне представництво України до ООН, якщо тільки подивитися на його вебсайт, робить дуже мало взагалі, тобто за половину жовтня один виступ у Третьому комітеті Генеральної Асамблеї ООН, де поверхово критикується порушення людських прав у РФ без жодної специфіки, то це представництво зовсім треба переорганізовувати. Мабуть, коли прийде місяць листопад, і всі українці у світі вшановуватимуть за законом України жертви Голодомору, тобто жертви за національною ознакою, то цього вшанування не відбуватиметься на форумі ООН. Кислиця є у кращому випадку малорос, а у гіршому зрадник. Але ж він сам себе не поставив на цей пост. Треба шукати вини у Президента, бо Міністр Кулеба у найкращому випадку прессекретар, але дуже далекий до зрілості міністра.

Ну, що робити? Кидаймо Україну малоросам та нацменшинам? А що скаже наша совість? Колись один правдивий український дипломат твердив мені у приватній розмові, що головна проблема України – брак національного змісту її кадрів. Ось яскравий приклад — Сергій Кислиця.

На кінець Кислиця заговорив про єдність. Мабуть це до когось промовило, але не до мене. Я не буду з Кислицею єднатися. Я жалую навіть у ретроспекті, що українці в Америці та Канаді фінансували закуп і перебудову дипломатичних місій, резиденцій послів для неукраїнської і нехристиянської держави. Не знаю євреїв чи представників інших етнічних груп, котрі до цього долучилися. Я не вірю, що Кислиця просто не розуміє різницю між корінною нацією та нацменшинами. Права всіх мають бути забезпечені, але Україна повинна піклуватися своїми громадянами та українцями поза її територією. Це роблять майже усі цивілізовані держави, деякі до надмірності, так як Польща, Росія , Угорщина.

Ні, для такого Кислиці не може бути місця у критичній дипломатичній місії України, де потрібно кожноденної тяжкої праці на користь своєї держави і нації. Він не може переводити будь яку політику, бо його треба щойно виховувати. Кислицю треба негайно відкликати.

На мене Президент Зеленський зробив позитивне вражіння, коли на параді відзначення 30 років незалежности він говорив про тисячолітню українську історію. Це ніяк не заперечувало права національних меншин в Україні, про яких він також згадав. Кислиця і це перекрутив. Україна свої нацменшини не тільки захищає але і видвигає. І це правильно, бо всі становлять сьогодні народ країни. Але є одна корінна нація на загальні території. Кримські татари можуть бути корінною нацією Криму і цим вони пишаються. Але Крим є Україна.

“Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення…”

тобто багатовікову історію українського державотворення здійсненого українською нацією за правом на самовизначення. Мабуть Кислиця був відсутній, коли вчили Конституцію.

Два позитиви з цієї події. Я пізнав хто такий Кислиця, і мабуть, що таким є сьогоднішнє МЗС на верхах. У цьому винен Президент, без сумніву, але він ясно переходить трансформацію від клоуна до політика. І друге – я краще зрозумів роль діаспори. Раби можуть сказати: давайте годитися, щоби був мир і злагода у сім’ї. А ще у додатку, адже ж він посол. Шануймо бо він представляє Україну. Він представляє Україну, хвору, рабську. Не такою як я ціле своє життя хотів її бачити. Працюйте на Україну Кислиці, а я буду працювати по українському на Україну Шевченка і просити покров у Божої Матері по християнському.

14 жовтня 2021 року Аскольд С. Лозинський