Коли не коваль, то й рук не погань
Святослав Караванський
Нова Конституція України – це акт, розрахований на десятки, а то й сотніі років наперед, документ, який має служити десяткам наступних поколінь. Тому в такому документі треба уникати затвердження спірних положень, які можуть викликати в майбутньому бажання окремих суспільних груп зміни Конституції. Тобто нова Конституція своєю появою уже буде викликом до розбрату в суспільстві, який у демократичних умовах важко буде спинити.
Тому мудрі й далекоглядні творці таких документів, як Конституція держави, мусять мати це застереження на увазі і не насичувати Основний Закон країни, суперечливими положеннями.
Документ, розрахований на віки, не мусить мати суперечливих
положень.
У Проекті Конституції України проектанти передбачили далеко не популярні статті, які стосуються прав сексуальних меншин і одностатевих шлюбів. На мою думку, підперту вищенаведеними міркуваннями, ці положення, віднесені до людських прав, краще лишити у юрисдикції законів, а не Конституції.
По-перше треба глянути, про який відсоток українських громадян ідеться, щоб була необхідність заносити права цієї меншини аж до дороговказного документу, розрахованого на віки. Чи не досить для цієї меншини загальних положень Конституції, яка гарантує усім меншинам права на вільний розвиток і вільне облаштування свого громадського та сімейного життя із зазначенням, що конкретні особливості окремих меншин, зокрема, сексуальних, регульовано законами?
На мою думку, на згадку в Конституції має значно більше прав жіноча меншина України, яка становить більше половини населення держави. Жіноча меншина України, як, до речі, й жіночі меншини супердемократичних европейських держав, перебувають у безправному становищі з огляду на їхню участь у керівництві державою.
Держава, яка зве себе демократичною, має взоруватися на створену природою міні-державу – сім’ю.
У демократижній міні-державі – сім’ї – чоловік та жінка мають рівні права і рівні можливості у керувництві сім’ї.
Цієї рівності не копіюють супердемократичні держави. У парламентах цих держав переважає чоловіча стать, відтиснувши більше половини населення своїх держав від вироблення законів і правил поведінки у державі.
І цей чоловічий безпреділ зветься вершком демократії! Чи не сміх? А надто для людей ХХІІ століття.
Чи ж не мудріше було б творцям нової Конституції України подумати про права українського жіноцтва?
