Календарна реформа в українських церквах
Григоріанський та юліанський календарі – це дві різних системи календарів, які використовуються для вимірювання часу. Основні відмінності між ними полягають у точності вимірювання років і визначенні високосних років.
Юліанський календар був розроблений римським імператором Юлієм Цезарем і введений в дію в 45 році до нашої ери. Він був заснований на попередньому римському календарі, але включав покращення для визначення дати весняного рівнодення та встановлення високосних років.
Григоріанський календар, який зараз є найбільш поширеним календарем у світі, був запроваджений папою Григорієм XIII в 1582 році. Він був внесений для виправлення неточностей юліанського календаря, зокрема зміщення весняного рівнодення та надмірної кількості високосних років.
В юліанському календарі рік складається з 365,25 днів. Це означає, що кожен рік має 365 днів, а кожні чотири роки додається додатковий день, щоб скоригувати залишкових 0,25 дня. Такі роки називаються високосними.
Григоріанський календар також має 365 днів у звичайних роках, але механізм високосних років більш складний. За правилами григоріанського календаря, рік, що ділиться на 4, є високосним, але роки, які діляться на 100, не є високосними, за винятком років, які діляться на 400. Наприклад, 2000 рік був високосним, оскільки він ділиться на 400, а 1900 рік не був високосним, оскільки він ділиться на 100, але не ділиться на 400.
У травні 1923 року у Вселенському патріархаті відбувся конгрес (зібрання) православних східних церков, скликаний патріархом Мелетієм IV. На ньому було обговорено календарне питання і прийнято рішення про реформу. Щоб усунути вади юліанського календаря було вирішено запровадити календар, розроблений сербським астрономом, професором математики і небесної механіки Белградського університету Мілутіном Міланковичем.
Перехід на цей календар був проголошений Вселенським патріархатом без згоди трьох східних, найстарших у диптиху після Константинопольського патріархатів: Олександрійського, Антіохійського та Єрусалимського, представники яких не брали участь у конгресі. Хоч Олександрійський та Антіохійський патріархати і перейшли на новоюліанський календар у 1928 році. Не брали участь у конгресі також Синайська архієпископія та Болгарська православна церква (Константинопольська Патріархія тоді вважала її схизматичною), яка перейшла на «новий стиль» 1968 року.
У 1924 року в астрономічному віснику «Astronomische Nachrichten» з’явилася стаття професора Міланковича під назвою «Кінець юліанського календаря і новий календар Східної Церкви». Новий календар назвали новоюліанським. Як і григоріанський, він побудований на основі юліанського календаря. У деякі роки, що за юліанським календарем мають бути високосними, 366-й день (29 лютого) не додається («пропускається»). У новоюліанському календарі «пропускається» 7 діб на 900 років, а у григоріанському — 3 доби на 400 років.
У період від 1 березня 1600 року до 28 лютого 2800 року новоюліанський календар повністю збігається з григоріанським.
Питання календарної реформи гостро постало в Україні після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну в 1922 році. 18 жовтня 2022 року ПЦУ дозволила парафіям звершити різдвяне богослужіння 25 грудня за новоюліанським календарем. Було надано право парафіям та монастирям на повне використання новоюліанського календаря, а 24 травня 2023 року було вирішено провести засідання Архиєрейського Собору для розгляду питання календарної реформи.
На Соборі, який відбувся днями (27 липня ц.р.), було вирішено (проти голосувало лише 5 архиєреїв з більше як 100) здійснити перехід на новоюліанський календар з 1 вересня 2023 року зі збереженням юліанської Пасхалії, себто методики розрахунку дати святкування Пасхи.
Загальне правило Пасхалії має наступне формулювання: Пасха святкується в перший недільний день після першого повного місяця, який наступає не раніше весняного рівнодення. Католицька церква бере до уваги день весняного рівнодення 21 березня по григоріанському календарю, а більшість православних церков притримуються так зв. Олександрійської Пасхалії з днем весняного рівнодення 21 березня по юліанському календарю.
З переходом на новоюліанський календар для нерухомих свят, Різдво відзначатиметься 25 грудня, Покрова – 1 жовтня, Водохреще – 6 січня, День Святого Миколая – 6 грудня. Інші рухомі свята також зсуваються на 13 днів. Святкування рухомого дня Пасхи(Великодня) і прив’язаних до нього свят залишиться без змін.
Ще 1-2 лютого 2023 року Архиєрейський Синод УГКЦ вирішив, що з 1 вересня 2023 року Українська греко-католицька церква в Україні перейде на новоюліанський календар для нерухомих свят із збереженням юліанської Пасхалії, про що повідомив Верховний Архиєпископ Святослав 6 лютого 2023 року.
Зазначимо лише, що УГКЦ є найбільшою з 23 національних католицьких церков з кількістю віруючих близько 5 млн, які живуть не тільки в Україні, але й у діаспорі (зокрема, у США, Канаді, Польщі та інших країнах).
Можна лише вітати перехід ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар, який наразі використовують 10 з 16 помісних православних церков. Як бачимо, ніщо не може зупинити ідею, час якої настав.
Валерій Степаненко, магістр ділового адміністрування
