Йосафат Кунцевич – проповідник єдности Західної та Східної Церков, реформатор ЧСВВ, архиєпископ Полоцький і Вітебський, священномученик (400 років тому)

400 років тому:

12.11.1623 – у Вітебську (Білорусь) релігійними фанатиками вбитий Йосафат Кунцевич (світське Іван), пристрасний проповідник єдности Західної та Східної Церков, архимандрит Віленського монастиря, реформатор монашого чину Василіан (ЧСВВ), архиєпископ Полоцький і Вітебський (з 1617), автор полемічних і богословських трактатів, священномученик Католицької Церкви. За свідченням очевидців мертве тіло кинене убивниками до р. Двіна випромінювало світло, а згодом виявилось нетлінним. За життя навернув багато людей до Унійної Церкви, а мученичою смертю привів до з’єднання значно більше християн, як багаторічною проповіддю. Зокрема його смерть стала одним з чинників навернення на Унію заповзятого антиунійного полеміста, православного єпископа Полоцького Мелетія Смотрицького, який невдовзі повністю перемінився і проповідував одну ідею – «Русь примирити з Руссю», тобто православних з уніатами.

Народився у Володимир-Волинському в православній шляхетській родині (гербу Ружа) 1580.

16.05.1643 Папа Урбан VІІІ проголосив блаженним, 29.06.1867, Папа Пій ІХ причислив до лику святих і проголосив покровителем для Руси та Польщі, а Папа Іван Павло ІІ назвав «апостолом єднання». Святий Йосафат є покровителем України. Нетлінні мощі спочивають у базиліці св. Петра в Римі.

25 листопада 1969 біля гробу св. Йосафата Патріарх Йосиф Сліпий сказав: «Нехай святий Йосафат, як вірний син Церкви й народу, аж до перемоги веде наш народ. Він боронив єдність Церкви й народу ввесь свій вік. Навіть у Полоцьку на Білорусі він почувався русином-українцем, а про єдність Церкви переконував і київських печерських монахів, його сильний характер і геройська святість життя мусить і нас підбадьорювати та заохочувати йти по його слідах, хоч би це також коштувало нам жертви, бо принести її треба, якщо йдеться про добро Бога, Церкви й народу».