Іван Бугаєвський-Благодарний – художник-портретист (250 років тому)
250 років тому:
29.08.1773 – у Києві народився Іван Бугаєвський-Благодарний, художник-портретист. Походив з козацького роду Бугаєвських (Богаєвських). Дід Ілля одружився з дочкою шляхтича Благодарного, отримав за нею маєток Благодарний та взяв собі подвійне прізвище. Іван Бугаєвський з дитинства виявив нахил до малювання тож батьки у шестирічному віці віддали сина до Петербургу здобувати мистецький фах. Закінчив Петербурзьку Імператорську академію мистецтв (1794). Навчався у Степана Щукіна, Григорія Угрюмова, Дмитра Левицького, Володимира Боровиковського, товаришував з Олексієм Венеціановим. Бугаєвському, як і багатьом іншим українцям, у чужому місті допомагав земляк з Миргорода Володимир Боровиковський. Майже 50 років служив у господарському відділі Міністерства внутрішніх справ, дослужився до чину колезького радника, за сумлінну службу нагороджений усіма належними його чину орденами. Поряд з державною службою займався живописом. У 1822 став кандидатом в академіки, а 1824 – академіком живопису Петербурзької АМ. Автор численних портретів відомих історичних діячів, простих людей, ікон та церковних настінних розписів, сатиричних малюнків на соціальні теми.
Безперечно визначний мистець з непересічним талантом, доля якого була типовою для сотень тисяч українців, які в умовах бездержавної, уярмленої московським ординцем нації, не мали можливости реалізувати себе на Батьківщині і, силою штучно та свідомо створених обставин, змушені були шукати способів розвитку та становлення в Московії, а як плату за це віддавати свої таланти на піднесення окупанта. І чим би була ця ординська недоімперія, якби не незліченні тисячі українців вирваних з рідних земель та перенесених до Петербургу й Москви? Про кого б писали їхні довідкові видання та вікіпедії в графі «выдающийся русский», якби століттями не займалися культурним та духовним мародерством? Помер у Санкт-Петербурзі 1860.
