Імпічмент, як дзеркало американської політики. Погляд з США
З історичного процесу імпічменту
Мені весело, коли я чую, як мої американські співвітчизники говорять про американську винятковість. Мені так само було весело, коли я чув і продовжую чути свого кандидата в президенти, а нині президента Джо Байдена, посилаючись на події за часів перебування його попередника про те, що насправді ми, американці, кращі за це. Ми нi. Ми – нація, яка складається як з хороших, так і злих, принципових і безпринципних, благородних духом і скупих.
Здається, нам подобається зважати на поведінку інших держав і панувати над ними, називаючи наших власних конституційних організаторів майже святими. Для мене в цьому плані особливо відчувається біль, бо ми часто критикуємо Україну за її корупцію, її політиків за відсутність доброчесності та за примітивність. Так, багато українських політиків корумповані, примітивні та плачевні, дуже схожі на Мітча Макконнелла, Ліндсі Грем, та так, Ендрю Куомо, Білл де Блазіо та багато інших, що представляють широкий і двопартійний спектр. Чесно кажучи, лідери рідко бувають справжніми святими, незважаючи на проголошення їх церквами, і не на відміну від часто рабовласницьких та перелюбних батьків нашої Декларації незалежності та розробників нашої Конституції, нібито парагони багато разів заплямовували американську демократію. Політична доцільність – це правило.
Нещодавній процес імпічменту в Сенаті Сполучених Штатів надіслав багато повідомлень, але для мене найгучнішим була політична доцільність обох сторін та відсутність доброчесності. Дональда Трампа виправдали. Конгресмен Джеймі Раскін справився краще, ніж могло очікувати більшість американців. Американці схожі на Мітча Макконнелла, який проголосував за виправдання Дональда Дж. Трампа, проте принизив того самого Трампа і припустив, що кримінальне переслідування повинно бути розпорядком дня бо Ліндсі Грем, “брехливий” Тед Круз, “маленький” Марко Рубіо, висміювали прикривання їх мучителя, але ще блукали заради політичної доцільності.
Розглянемо сенатора Ліндсі Грем, претендента на кандидатуру від Республіканської партії у 2016 році, який був суто розгромлений і нещадно висміяний кінцевим кандидатом і президентом. Важливим атрибутом для політиків є товста шкіра, і Ліндсі володіє найтовстішою, то ж став підступником для свого мучителя. За свою поведінку під час процесу імпічменту Ліндсі заслуговує на докору за відсутність принципів чи доброчесності, тим не менше, визнання за його безсоромну чесність. Ліндсі багато разів пояснював свою позицію, Дональд Трамп залишається найвпливовішою фігурою в політиці партії республіканців. Чи це сумно? Ліндсі, незважаючи на маньчжурський вплив та небезпеку, продовжує свою діяльність, оскільки хоче, щоб його партія перемогла у 2022 році (будь-якою ціною – АЛ). Неполітик може не погодитися з цією логікою, але в двох словах вона характеризує переважний політичний склад мислення низів, які засуджують тих, хто виходить з партійних шеренг. У випадку з Ліндсі багато хто запитував, що на нього має Трамп.
Сенатор Мітч Макконнелл — це інший бренд із значно тоншою шкірою. Не поблажливий, оскільки поведінка Трампа, ймовірно, коштувала республіканцям двох місць у Сенаті, отже, керівництву Сенатом Макконнелла. Московський Мітч, тим не менш, сподівається, що в 2022 році він зможе відновити лідерство, і таким чином він відіграє всі аспекти. Він обурюється на Трампа за вплив на республіканську партію, але не може нехтувати цим фактором, якщо Трамп не буде притягнутий до кримінальної відповідальності та, можливо, засуджений, що значно зменшить його вплив. Тим часом Мітч не міг взяти участь у голосуванні за засудження Трампа в процесі імпічменту в Сенаті, оскільки це було б публічним відмежуванням та осудом, і Трамп є найбільш мстивою людиною. Нехай суди виконують брудну роботу. Макконнелл в переважній більшості стурбований грошима та власною владою. Однак, оскільки частина цього випливає з його керівної ролі в Республіканській партії, він повинен виявляти лояльність. Багатство є фактором його шлюбу, і в той же час він повинен відповідати діловим інтересам. Між дружиною Макконела, яка працювала міністром транспорту Америки за Трампа, маючи китайський транспортний інтерес, і фінансовою участю Хантера Байдена в Китаї, різниці мало. Як партія влади, так і республіканці, включаючи широкі інтереси Іванки Трамп, мають інтереси у співпраці конкурента номер один з економікою США. Ця мильна опера діятиме в найближчому майбутньому.
Демократична політика – це означення заплутаної мережі, незалежно від того, де вона розігрується. Заплутані – прості та слабкі людські істоти зі значними слабкостями, які повинні відповідати перед людьми. Тим не менше, ті самі люди однаково слабкі і часто менш витончені, і хороші, і погані, менш схильні до обдурювання, але, на жаль, не мають відповідної освіти, яка готує їх до розпізнавання проблем. Такими є підводні камені демократії, бо в умовах демократії популізм є найнебезпечнішим. Тим не менше, що саме сказав Вінстон Черчілль про демократію? Xоч це краще, ніж інші форми правління, воно також має випробування і труднощі. Це постійна робота, яка не має винятку.
16 лютого 2021 р. Аскольд С. Лозинський
