Хто ж вгамує оліґархів?
Йосиф Сірка
Повідомлення про купівлю олігархом Ахметовим, одної з найдорожчих у світі, нерухомостей у Франції за 200 мільйонів Евро викликає почуття сорому й огиди до найбільшого багатія України. Сорому за громадянина, країна якого воює за свою незалежність, який, цинічно ставиться до проблем своєї країни, в якій він став за найкоротший час міліярдером і то в доларах. Почуття огиди до оліґарха, що він – найбагатший українець – досі не показав милосердя до матерів, вдовиць, сиріт, сини, чоловіки, батьки яких загинули за ту Україну, в якій Ахметов накопичив неуявні для більшості населення України багатства.
Фото вілли Les Cedres, серпень 2016 року. У 2017 році видання Bloomberg назвало її найдорожчою нерухомістю у світі
В часі, коли новий уряд України аґітує інвестувати своїх і закордонних, обіцяючи їм податкові та інші вигоди, олігарх не звертає увагу ані на програму уряду, ані на нужди сиріт, калік, пенсіонерів та і працючого люду на його підприємствах.
Доречним буде пригадати, що одним з перших власників французької віли Les Cèdres («Ле Седр», в перекладі з французької – «Кедри», розташована 6 км від відомого міста Ніцца), яку купив Ахметов, був бельгійський король Леопольд ІІ (1835-1909). Якщо приглянутись до цих двох власників французької віли, то можна знайти моменти, які вказують на певну „близкість” шляхів їхнього збагачення. Леопольд ІІ збагатів зокрема на нищенні африканських ґумових лісів та слонів – одних задля кавчуку, інших задля слонової кості, застосовуючи до тутешнього населення жорстоку експлуатацію. До багатства ж Ахметова допомогли українська металургія, вугілля, електроенергія т. ін..
Король Бельгії Леопольд ІІ, відомий зокрема причетністю до геноциду в Африці – тоді чисельність населення Вільної держави Конго (сучасна територія Демократичної республіки Конго), яку він собі привласнив, скоротилася на 15 мільйонів людей за 30 років. Це можна, сьогоднішньою мовою, назвати першим ґеноцидом задля збагачення. Звичайно, Ахметова не можна назвати рабовласником, яким був в дійсності бельгійський король, але вивезення 200 мільйонів евр з країни, яка „благає” МВФ дати наступний мільярд доларів позики, з країни, яка надає інвесторам різні пільги, є свідченням того, що ставлення Леопольда ІІ і Ахметова до тих, хто на них працював і працюють є подібним. Різниця, щоправда, велика в тому, що робітникам-африканцям за невиконання праці могли відтяти руку, а сталевари та інші підопічні численних підприємств Ахметова отримують оплату, яку ніяк не порівняти з оплатою у Франції, куди український міліярдер перевів 200 мільйонів евр. Саме в цей час, коли промислове виробництво України зменшилося, а влада намагається пожвавити виробництво і збільшити експорт, вчинок Ахметова можна прирівняти до поведінки російських та проросійських бойовиків на Донбасі: ідейний їхній керівник та постачальник з Кремля домовляється про повну тишу, а вони, зразу після його заяви про „тишу”, починають стріляти і вбивати.
Зрештою, втрати українців на території сходу України, де почав накопичувати Ахметов маєтки, фабрики та капітал не такі нищівні, якими були серед населення Конґо. Але суттєва відмінність між цими багатіями у ставленні до своєї держави.
Якщо бельгійський король Леопольд другий був жорстоким експлуататором у своїх африканських колоніях (які вважав своєю власністю), то не можна йому закидати відсутність патріотизму щодо Бельгії.
За свої статки, здобуті в Африці, він багато будував у Бельгії палаців, великих вулиць, музеїв, греблі та оборонні вали, які зберегли Бельгію від руйнування під час французько-пруської війни. Свої статки перед смертю Леопольд подарував державі. Незважаючи на його брутальну поведінку з колоніями, йому й досі стоять пам’ятники, бо бельгійці не відчували його брутальности на собі, а людська натура вже є такою, що чуже горе – не моє!
Цілковито протитлежна діяльність українського „короля” багатіїв Ахметова. Він вже 2011 р. „інвестував” 136 мільйонів до елетного помешкання в Лондоні (Велика Британія). Та і інші оліґархи України (хоча, українськими їх важко назвати, якщо їхні „вливи” в українську економіку мізерні, а мільярди вивозять за межі країни) були послідовними щодо вивезення капіталу, який чомусь не інвестували в Україні, пригадайте Коломойського, Пінчука, Боголюбова, Фірташа та ін.. Про їхні статки українці довідують лише з преси, коли ті закуповують дорогі годинники, авта чи нерухомість по цілому світі.
Бельгійський король Леопольд ІІ повівся по-королівськи й тим, що подарував і дорогу вілу бельгійській державі, український грошовий король та грошові принци (це „бідніші” від „короля” Ахметова) не здатні на таке, бо вони зайняті лише думкою, як більше витягнути грошей з України, щоб за них купити нерухомість, від якої українцям не буде краще. А коли б оліґархи керувалися розбудовою своєї країни, то сьогодні в Україні не було б на 15 мільйонів (чи й більше) населення меньше, ніж 1991 р.!
Рівнятися було на кого, бо Україна може похвалитися меценатами, починаючи вже з Влодимира Великого, приклад якого наслідували, Острозькі князі, Конашевич- Сагайдачний, Мазепа, Розумовський, Галаган, Скоропадський, Ханенки, Тарновський, Чикаленко, Симиренко, Шептицький, Терещенки та сотки інших, які хотіли і слави для себе і добра для країни, для простих смертних!
Флорида, 28.1.20 р.
