Гітлер-Ганді-Путін
У 2007 році Путін спантеличив світ, відповідаючи на запитання часопису Spiegel: «Звісно, я абсолютний та чистий демократ. Але знаєте ви, в чому біда? Не біда навіть, трагедія справжнісінька. В тому, що я один такий, інших таких в світі просто нема». Демонструючи відносність та бруд світової демократії, російський президент почав з Гуантанамо, а закінчив, природно, Україною. «Була лише надія на хлопців з України, але й ті просто повністю дискредитували себе, там справа йде просто до суцільної тиранії. Повне порушення Конституції, всіх законів тощо. Після смерті Махатми Ганді поговорити нема з ким».
Стосовно України путінська аналітика що далі, то точніша. А от загадкове посилання на Ганді досі залишається нерозшифрованим. У 2016 році Путін пожалів криптологів-політологів, поблажливого погодившись з їхнім припущенням, що це був жарт.
В кожному жарті є лише частка жарту, з рештою – не до жартів. Один такий Путін – інших таких в світі просто нема – не на жарт розв’язав війни по всьому світу. Грузія, Україна, Сирія, ЦАР, Лівія.
80 років тому був ще такий один, інших таких в світі тоді просто не було. В його країні про нього казали: «Hitler aber ist Deutshchland, wie Deutshchland Hitler ist».
У день свого найвищого тріумфу, 22 червня 1940 року, коли було підписне Комп’єнське перемир’я, тобто капітуляція Франції, цей один отримав надпоривний відгук з далекої Індії. Що його написав в місцевій газеті «Харіян» сам Махатма Ганді: «Прийдешні покоління німців шануватимуть геній герра Гітлера, хороброго воїна та незрівнянного організатора (ефективного менеджера – Є.З.)».
Тепер зрозуміло, чому Путін хотів би поговорити саме з Ганді?
