День Пам’яті
Хіба три тижні пізно (8 травня) з моєї сторони, але я живу в Америці і у нас щойно цей день у далеко ширшому розумінні відзначається в останній понеділок травня. У кожному випадку це важливе відзначення. Американці вшановують зокрема ветеранів війни одної чи другої чи третьої. Католики ідуть на цвинтарі, щоби відправити панахиди на могилах своїх родичів. Одне і друге дуже важливе у наших спільних культурах. Ми, тобто американці та українці, трохи подібні. Як? Ми шануємо свободу та тих, котрі за неї боролися, а також шануємо наших предків.
Сьогодні я подумав про наші подібності. Так, українці дуже подібні до американців, чи американці до українців бо наша історія далеко давніша. Ми засадничо індивідуалісти, дуже вперті, нас важко покорити. До речі коли простудіювати Конституцію Орлика ще з 1710 року та Американську понад пів століття пізніше то можна бачити подібності. Головне, мабуть, що інакше, і то серйозно інакше — це наша історія. Від 1812 року Америка не мала чужого ворога на своїй території. Мабуть, через географічну окремішність, природні границі, тобто океани по обох боках та приязних, а то й нормальних північних та південних сусідів. Чи у Америці є сучасні герої? Так, але хіба чужих війн. Тому американці вшановують героїв у інших галузях культури, навіть спорту. На жаль, у нас героїв по правдивому розумінні того слова аж забагато. Герої — це ті які загинули за справу, за ідею, за націю, за державу.
Очевидно, що цю дійсність треба прийняти не як аргумент проти Америки, а радше Божу реальність. Господь Бог дав українцям всі природні багатства. Кажуть, що такий чорнозем в Україні, коли у Полтаві плюнеш на чорнозем, ціле дерево виростатиме. Сам Джо Байден при своїх приїздах в Україну ще як віцепрезидент, твердив, що він дуже любить цей народ. Ми з ним зустрічались у 2014 у Білому Домі після початку війни. Він це говорив але на жаль він був тільки віцепрезидентом. Його президент не мав цього почуття.
Геостратегічні різниці дуже впливають на історію. Московія, що це таке? Це явище, яке ми, українці, створили. Син київського князя у мочарах утворив Московію. Чому Тарас великий назвав Богдана “нерозумним сином”? Бо так і сталось. Богдан привів москалів, хіба по угоді чи ні, але вони прийшли та взяли все. Вони і так були б прийшли. Взяли не тільки наші землі, взяли нашу церкву. Наші попи та зрадники їм допомогли. Московський Патріархат — це наслідок дії наших людей. Навіть сьогодні сьогодні Валентина Матвієнко. Віктор Медведчук та багато інших служать ворогові.
День Пам’яті — це не тільки нагода згадати наших героїв, це день усвідомлення наших великих гріхів. Чому наші герої вмирали. Бо наші зрадники, посередні чи безпосередні, грішили супроти свого народу.
“Я ридаю, як згадаю, діла незабуті, Дідів наших. Тяжкі діла!, Як би їх забути…”
Не треба забувати, бо вони повторюються. Їх треба пригадувати і осуджувати. Бо історія, вона не повторюється, але актори історії повторюють поведінку своїх предків. У нас дуже багато героїв, але не менше у нас вислужників та зрадників. У День Пам’яті героїв говорити про вислужників і зрадників мабуть не личить, але треба. Чому? Бо сьогодні у цей День кожен українець в Україні чи у діаспорі має бути воїном або волонтером. Коли ти просто виживаєш ти є лакеєм нашого ворога.
День Пам’яті для України — це вшанування тих, котрі віддали своє життя за Україну у різні часи. Ми, українці, не маємо таких вигод як у Америці. Щоби ми існували як нація, нам потрібно посвяти цілої нації.
Окремо хотів би згадати наших хлопців та дівчат, жертв цієї війни, також нашої останньої Революції Гідності, Небесної Сотні та нашої історії, а при цьому треба також говорити про наших борців 60 і 70 -их років яких дуже мало залишилось сьогодні ще при житті. Чи в Україні, чи в Америці, для нас ви були прикладом до наслідування. Василь Стус, Юрій Литвин, Олекса Тихий, Алла Горська. Олена Антонів, Вячеслав Чорновіл та багато інших, які загинули з руки ворога. В останніх роках відійшли Юрій Шухевич, сполучник покоління свого батька і революції ОУН-УПА та вічний революціонер Степан Хмара, який відійшов кілька місяців тому. Згадавши Юрія Шухевича, слід згадати героїв покоління його батька , а зокрема Романа Шухевича, Степана Бандеру. Ледве чи ми були б такими, як ми є, без них. Ми спадкоємці цього нескореного духа який “зродились великої години.” Сьогодні знов “велика година”.
От суть Дня Пам’яті. Тому ми така нація. Бо у нас були такі люди. І вони не випадкові. Ми давня нація. Ми нація героїв. Вічна пам’ять нашим героям!
27 травня 2024 року Аскольд С. Лозинський
