Демонтаж Російської Федерації

Ерзянський національний конґрес зібрався у вигнанні в естонському місті Отепаа 30 вересня 2022 року для розгляду посилення репресій у Російській Федерації. Делегати після обговорень прийняли важливі резолюції щодо нових цілей і завдань національного руху, серед яких боротьба за незалежність Ерзі та відокремлення ерзянської території від Російської Федерації.

Ерзя – один з найчисленніших фінно-угорських народів РФ, що проживає в Поволжі. У Всеросійських переписах населення ерзя часто записують під екзонімом «мордва», об’єднуючи їх в одну національну групу з мокшанами. Така уніфікація ускладнює розрахунок ерзя. Загальна чисельність близько 500 тисяч осіб. Ерзянська мова — угро-фінська мова фінно-волзької групи, одна з трьох державних мов Республіки Мордовія, поряд з мокшською та російською. Ерзя сповідують християнство (православ’я і лютеранство), а також традиційну національну релігію інешкіпазію.

Вони один із небагатьох поневолених Москвою народів, що мають власну систему національно-представницьких органів. До його складу входять з’їзд делегатів ерзянських політичних партій і громадських об’єднань, рада старших і народний суд.

Ерзянський національний рух тричі офіційно засуджував провадження російською владою війни проти України: один раз у 2014 році та двічі у 2022 році. Підпал військкомату в Рузаєвці (Республіка Мордовія), а також розповсюдження анти -військових листівок в Саранську в липні 2022 року, пов’язані з ерзянським підпіллям. В Україні проти ЗС РФ воюють ерзянські добровольці, є підтверджені дані про втрати серед ерзянців.

Російська влада через залякування та переслідування активістів намагалася взяти під контроль ключові органи Ерзя, а зазнавши невдачі, створила паралельні представницькі органи, очолювані бюджетниками, тобто залежними від влади людьми.

«Саме посилення репресій на рідних землях, створення Москвою фейкових структур самоорганізації нашого народу, а також нові військово-політичні виклики в Російській Федерації спонукали нас до негайного скликання Конґресу на еміграції. Ми підготували його в рекордні терміни — менше трьох місяців. Дискусій щодо місця проведення Конґресу не було. Естонія – це світанок фінно-угорського світу, наша заступниця і наша надія. Естонський народ – наш рідний народ, ми вийшли з однієї історичної та культурної колиски. Тому, як Туреччина для азербайджанців не чужа держава, так і Естонія для нас не далека країна», – пояснив голова оргкомітету зі скликання з’їзду.

Вранці 30 вересня до Отепя прибуло керівництво парафії, естонські політики та культурні діячі, журналісти та науковці. Все місто було вкрите прапорами Естонії та Ерзя. Державний прапор в Отепя відчувається дуже виразно – перший естонський прапор був освячений у місцевій церкві в 1884 році. Відкриття конґресу ознаменувалося церемонією підняття прапора Естонії та національного прапора Ерзя, для використання якого цього року ФСБ і міліція почали переслідувати ерзян на їхній батьківщині — в Республіці Мордовія.

Засідання у конференц-залі розпочалося з хвилини мовчання, вшанування пам’яті ерзянського воїна — військовослужбовця ЗСУ Олексія Вещевайлова, який планував їхати на з’їзд делегатом, але загинув 26 вересня у битві з росіянами на Бахмутському напрямку в Донецькій області України. Решта ерзянських воїнів, які воюють на боці України, мали йти представляти ерзянське військове братство. Один з них таки встиг отримати 4-денну відпустку і дістатися до Естонії. Коли молодий Ерзя у формі солдата ЗСУ зайшов до конференц-зали, він миттєво привернув увагу преси та естонської громадськості.

«Важкість цієї події для нашої країни важко переоцінити. Фактично наш народ опинився за залізною завісою. Більше третини делегатів не змогли потрапити на з’їзд. Російська влада тиснула навіть на тих ерзян, які залишилися в РФ і були залучені до підготовки та проведення з’їзду в дистанційному режимі. Були люди, які не змогли перетнути всі кордони і не потрапили до Естонії. Але, незважаючи на всі перепони, ми змогли скликати з’їзд і залучити до нього не лише старших, а й молодь», – розповів боєць ЗСУ, молодий ерзянин-ветеран Олександр Бутяйкин.

На розгляд делегатів були поставлені дуже гострі політичні питання. Було знайдено консенсус щодо найбільш складних– державне будівництво. Виживання ерзя як народу в складі РФ уважалося неможливим. Делегати обрали утворення федеративної землі Ерзян Мастор.

З’їзд визначив Республіку Мордовія, Пензенську, Ульяновську, Нижегородську, Рязанську і Самарську області нелегітимними територіально-

Після бурхливих дискусій делегати заявили, що подальше перебування в РФ територій компактного проживання ерзя означає остаточне зникнення ерзя як народу: «Жоден аспект політики Російської Федерації або Республіки Мордовія не спрямований на збереження ерзянського народу, його національної ідентичності, культури, мови, релігії. Крім того, політика Кремля щодо ерзя, як і інших фінно-угорських народів, спрямована на якнайшвидше розчинення в російському етносі. Російська Федерація проводить політику прихованого етноциду щодо ерзя».

Ерзяни не лише звинуватили російську владу в етноциді, а й прямо заявили про своє бажання створити окрему державу, детально окресливши її кордони, політичну форму та державний устрій: Реалізація громадянами Ерзянського Мастора права на збереження і розвиток свого національні ідентичності, мови та культури будуть закріплені в Конституції. До території держави увійдуть землі Республіки Мордовія, Пензенської, Ульяновської, частини Нижньогородської, Рязанської та Самарської областей. Держава матиме такий адміністративний устрій: 8 кантонів (з них два татарських національні) і автономна Мокшанська Республіка. Столицею федерації буде Саран Ош. Затверджено державний герб і гімн.

З’їзд також постановив, що до здобуття незалежності Ерзянського Мастора боротьбу ерзянського народу за самовизначення очолять народні представницькі органи та Головний староста. У формуванні представницьких органів можуть брати участь лише ерзяни. З’їзд визнав ерзянами тих, хто відкрито і публічно заявляють про свою приналежність до ерзянської нації та можуть довести свою спорідненість з особою ерзянського походження — незалежно від рівня родинних зв’язків. Також ерзянин – це людина, яка оволоділа ерзянською мовою на рівні, достатньому для вільного спілкування, і визнає себе частиною ерзянської нації – не маючи навіть краплі ерзянської крові.

Конґрес засудив вторгнення РФ в Україну, мобілізацію на землях корінних народів, висловив солідарність з протестувальниками в Дагестані, Якутії та інших колоніальних республіках, підтримав декларацію про деколонізацію Росії, прийняту в Празі 23 липня 2022 р. на Форумі вільних народів Росії та закликав усі поневолені народи Російської Федерації до боротьби за розвал імперії та утворення незалежних держав на окупованих землях цих народів.

В якості гостей у роботі Конґресу взяли участь комі, карели, іжорці та марійці. У кулуарах були помічені естонські політики і навіть військові, які приїхали в Отепя провести серію закритих зустрічей.

Своїми враженнями поділився член Президії Конгресу, політичний емігрант нової хвилі.

«Інтерес естонців до нас, як до рідного народу, помітно зріс. Головне те, що з’їзд різко вивів ерзянську тему з фольклорної площини в політичну. У повітрі відчувається енергія: і ерзя, і естонці розуміють, що Росія вийшла на завершальний етап свого існування і в 2024 році будуть визначені кордони нових держав».

Можна сказати: «бажане за дійсне». Але в РФ є близько ста народів, репресованих росіянами, багато з яких висловили не тільки невдоволення, але й прагнення до свободи і державності. Ерзяни мають принаймні два братніх члени, або майже члени НАТО, Естонію та Фінляндію. І, відверто кажучи, це тільки початок.

До російського Різдва, часу великої російської іпократії християн, залишилося ще два тижні, але, враховуючи її втрати на полі бою, нещодавню історичну та зворушливу промову президента Зеленського до Конґресу Сполучених Штатів і чітко очевидні прагнення неросіян усередині РФ, Новий рік має бути предметом великої занепокоєності російських імперіалістів, а Різдво має бути не дуже веселим.

23 грудня 2022 Аскольд Лозинський