Де є на сьогодні місце великій російській культурі?

Поруч з давньогрецькою та давньоримською. Тобто без всякого зв’язку з сучасною Росією та росіянами.

Мені розповідала доцент Євгенія Світлична, яка захищала дисертацію по грецькій культурі, що сучасні греки всіляко наполягають на тяглості своєї культури – від Платона та Фідія до сьогоднішніх Мутцопулоса та Димітріадіса. Як у голлівудському фільмі мовив один грек у відповідь на зневажливе до греків ставлення певної частини американців: коли ми вже філософували, ви ще скакали по деревах. «Ми» –  це перукар у Бронксі плюс Платон. «Ви» – решта світу, і руки геть від Платона.

Ідеологічне намагання протягнути на підставі лише формальних ознак (місце чи назва) пуповину від архаїчної величі до національного теперішнього є типовим для тоталітарного мислення. Муссоліні, наприклад, вважав свою фашистську державу прямою наступницею Римської імперії. Якщо у нас сучасне козакування – лише етнографічні практики, то в Росії казакі є узаконеним парамілітарним формуванням, й отримати нагайкою по спині – цілком реальна перспектива для надто вумних.

Історія розрізає вищезазначену пуповину багатьма способами. Велике переселення народів, завоювання, природні катаклізми тощо. Росія розірвала її агресією проти України. Тепер Чехов та Чайковський не матимуть жодного стосунку до Росії (вони взагалі мають бути оголошені українцями). Вони – як давні греки, однаково приналежні кожному, окрім сучасних росіян, члену людської спільноти.

P.S. Прочитав у Вікіпедії: під час Великої війни британська династія Саксен-Кобург-Гота  та британська німецька вівчарка були денімецизовані. Перша на «Віндзор», друга на «ельзасець». Дозвіл чотирилапим поновити їхню пуповину з Німеччиною Англійський клуб собаководів видав лише у 1977 році. Династія позбулась своєї пуповини назавжди.