Данило Братковський – поет, оборонець православ’я та прав українців у Речі Посполитій, святий ПЦУ (320 років тому)

320 років тому:

26(15).11.1702 – у Луцьку після тортур страчений Данило Братковський, поет, венденський підчаший, оборонець православ’я та прав українців у Речі Посполитій. Навчався у Києво-Могилянській академії разом з С. Гурком (С. Палієм), у 1660-х продовжив навчання в Італії. Після повернення король Ян ІІ Казимир призначив секретарем польського посольства в Москві. Як шляхтич Речі Посполитої вважав себе вірним королю, але водночас був фанатично відданим Православній Церкві. В національному відношенні ідентифікував себе як «русин» і усвідомлював окремішність русинів (українців) від мазурів (поляків) та московитів. Вкрай вороже ставився до Унії та уніатів. Зокрема в числі луцької шляхти та братчиків доклав максимальних зусиль для зриву в 1680 наради у Любліні, скликаної королем для досягнення порозуміння між православними та уніатами та подальшого церковного об’єднання. 1699 був в числі тих, що опрацювали інструкції для послів на сейм, серед яких вимоги до уряду про забезпечення релігійних прав православних. В боротьбі за православ’я не гребував і насильницькими діями. Так, 1675 отримавши у посесію маєток Малин у Луцькому повіті, спершу спробував підкупом пароха перевести місцеву парохію з унійної на православну, а відтак облаяв священника, замкнув власним замком церкву і заборонив відправляти богослужби. Чим закінчилась малинська справа невідомо. На початку 1680-х в родини Братковських склались скандальні стосунки з Луцьким православним братством. Братчики звинувачували їх в побиттях і розбійних нападах, і навпаки Братковські висували на братство зустрічні позови (нині не реально встановити на чиєму боці була істина і чи взагалі хоч одна сторона була права). 1697 у Кракові видав збірку віршів «Світ, по частинах розглянутий», написаних ставропольською мовою з вкрапленням великої кількости українізмів, в якій критикував суспільний устрій Речі Посполитої. Через конфлікти з волинською шляхтою 1699 з родиною переїхав до Львова. Налагодив контакти з І. Мазепою і 1700 їздив до гетьмана в Батурин. Навесні 1702 їздив до С. Палія у Фастів, де був учасником наради про початок повстання на українських землях, що були в складі Речі Посполитої, підготував відозву до православних русинів-українців. У жовтні 1702 заарештований і невдовзі страчений. Через три роки його діти оголошені поза законом. У 2013 Помісним Собором УПЦ Київського Патріархату канонізований і проголошений місцевошанованим святим Волині. Народився близько 1642.