Чи знають російські офіцери, що таке військова етика?
Йосиф Сірка
Збройна сутичка між двома сусідами, яких у Кашмірі ділить „лінія контролю”, а не якийсь визнаний державний кордон, закінчилася збиттям двох індійських військових літаків. В одному загинув пілот, а з другого пілот потрапив у полон. Через пару днів Пакістан передав полоненого Індії. Прем’єр Пакістану Імран Хан, зі звільненням пілота запропонував деескаляцію конфлікту і проведення переговорів. Він додав, що Індія і Пакістан повинні жити в мирі.
Пакістанські ЗМІ підкреслювали, що з полоненим поводилися, згідно з військовою етикою. Полоненому індійському пілотові „повезло”, що Пакістан не Росія, бо в РФ вже б його поставили перед суд і вивезли до Москви, де можна було б з ним робити різноманітну пропаґанду.
І як тут не порівняти випадок полоненого, який бомбив територію, контрольовану пакістанцями, з нападом російського флоту на три українські кораблі наприкінці минулого року. Українських моряків атакували і захопили в міжнародних водах і досі тримають ув’язненими. Вони не здійснили ні одного пострілу проти російських нападників, але
Перед виборами президента України це надає великий арґумент для тих, хто вказує на справжнє імперське обличча Росії. Саме знущання над українськими полоненими є свідченням того, що очікувати від Путіна якихось змін у його ставленні до України не слід. А якщо хтось призабув ставлення колись „братської” Росії до України, то йому слід пригадати не тільки Сенцова, Гриба, Кольченка та десятки інших бранців Кремля, але й отих полонених 24 моряків, які не зробили жодного аґресивного вчинку і були захоплені з порушенням міжнародного права в міжнародних територіяльних водах.
Пакістанські військові з військовим індійським полоненим не вигадували „порушення території”, а зразу , згідно з Женевською конвенцією, визнали пілота військовим полоненим і дотримувалися військовї етики. Прикро, що країна, яка пхається у родичі до українців, навіть не знає, що таке військова етика, бо коли б це знала, то українські військовослужбовці вже давно були б вдома. Але ж як очікувати військову етику від армії, яка порушує не тільки міжнародні закони, але й елементарні людські права, задокументовані викраданням людей, як це було з Савченко, Грибом та десятками інших, яких російська окупаційна влада в Криму, чи на сході України ув’язнює порушуючи основні людські права.
Хвалитися великими літераторами та культурою і порушувати основні принципи міжнародного права та порядку, елементарні людські права – є нічим іншим, як одурманюванням світу, щоб виправдати свою фашистсько-імперську політику по відношенню до своїх сусідів! Пакістан не хвалиться своїми полоненими, він демонструє світові щось інше – військову етику та використання полоненого задля деескаляції напруження між обома країнами, а кремлівський царьок робить все навпаки, бо ж він тримається свого місця тільки завдяки тому, що збільшує напругу. Хіба щоденні обстріли українських солдат та мирного населення московськими та промосковськими терористами на Донбасі не є найкращим доказом того, що Москва прагне не миру, але аґресії?!
Торонто, 3.2.19 р.
