Андрій Парубій: Проголосую за скасування недоторканості

Народний депутат Андрій Парубій про об’єднану опозицію та депутатську недоторканость

12 травня відбувся з’їзд об’єднаної опозиції. Андрію, як Ви гадаєте, чи зможуть усі опозиційні сили, не тільки в рамках КОДу, домовитись до виборів?

Переговори ще не завершені. Зараз домовляються про спільний захист результатів виборів, узгоджуються мажоритарники по округах, триває розмова про спільний список. Бо якщо всі опозиційні сили об’єднаються і переможуть, то це буде великий крок вперед для української демократії.

Чи піде влада на тотальні фальсифікації, як це було 2004 року?

Влада бачить, що за всіма соціологічними опитуваннями вона з тріском програє. Тому робитиме все можливе, аби все одно забезпечити собі прийнятний результат. Засоби фальсифікацій не є секретом ні для кого. Влада спеціально зробила змішану систему, щоб провести більше своїх ставлеників, зараз ділить округа спеціально під своїх кандидатів. Опозиційні партії розробляють систему захисту від фальсифікацій, але нічого не буде, поки саме суспільство не чинитиме опір фальшуванням. Досвід показує, що тільки разом народ і опозиція можуть запобігти порушенням.

То все таки, чи можливий другий Майдан?

Сьогодні вада переконана, що вона закручує гайки, але насправді вона стискує пружину. Пружину народного гніву. Режим не зробив для себе жодних висновків. І не робить їх зараз. Майдан податківців, виступи афганців і чорнобильців, постійні протести проти українофоба Табачника, протести проти ганебного пенсійного законодавства — це все хвилі народного гніву, які рано чи пізно перетворяться у цунамі. І від цього цунамі буде неможливо заховатися навіть за величезними парканами Межигір’я

Як Ви гадаєте, чи можуть з’явитися у Верховній Раді нові обличчя, які зможуть потіснити цих політиків, що, здається, навічно прописалися в стінах парламенту?

На жаль, справжньому оновленню парламенту й в ширшому розумінні усієї політичної системи в Україні заважає відсутність виборчого закону про відкриті списки. Але я також вірю, що українське суспільство дасть відповідь на тотальну узурпацію влади криміналом своїм голосуванням на осінніх парламентських виборах.

Переконаний, що ні тиск, ні підкуп, ні фальсифікації не зможуть зупинити кінець цього режиму. Тому вірю, що в новій Верховній Раді ми побачимо нових порядних політиків – громадських діячів, моральних авторитетів суспільства, які можуть і хочуть змінити країну.

Чи не завадить ідеологічна розбіжність між рядом опозиційних партій сформувати більшість, якщо вони, звичайно, переможуть?
Зараз в політиці іде розлам по базових цінностях. Постає питання: чи ми будемо в ЄС чи в «клубі диктаторів» з Путіним, Назарбаєвим та Лукашенком, чи будемо жити за верховенством права чи нами будуть правити по кримінальних поняттях, чи в Україні будуть вільні вибори чи буде диктатура. Тому варто говорити не про ідеологічні, а про цивілізаційні моменти. У опозиції є спільні точки дотику по базових цивілізаційних цінностях і це головне.

Але ж у Європі чи США домінують ідеологічні партії. Може, і у нас варто об’єднувати демократичні довкола певної ідеології?

Не дуже коректно порівнювати Україну і Захід. Якщо в країнах Заходу ідуть дискусії по податковій системі, соціальному забезпеченні, у них викристалізовуються питання ідеологічні з економічної сфери, то у нас – з політичної. В Україні базовою ідеологію має бути національний інтерес. Україна за 20 років так і не позбавилася загрози втрати незалежності. Російська Федерація робить велетенські зусилля, щоб втягнути Україну в нові імперські союзи і перетворити Україну на напівколоніальну державу. Такої проблеми нема у Франції, нема в США, нема в Німеччині. У нас же всі ці роки іде боротьба за утвердження України як держави. У нас іде злам по базових цінностях, а не по ідеології: одна частина політиків хоче бачити Україну самостійною європейською процвітаючою державою, інша – колонією або й частиною Росії, її сировинним придатком. По цьому зламу у нас відбувалися всі парламентські та президентські вибори. Тому повторюю, державницькі сили мають об’єднатися довкола національного інтересу.

Ви згадали про Росію, тому наступне питання напрошується саме собою: які наслідки для України матиме повернення Володимира Путіна на посаду президента Росії?

Політика Путіна до України буде ще більш жорсткою. Ностальгія за великою імперією та бажання відродити її в тій чи іншій формі є головною візією нинішнього керівника Кремля у зовнішній політиці. Тому Путін буде щосили намагатися втягти Україну в Євразійський та Митний союзи. Йому буде це простіше зробити, маючи таку владу в Україні. Янукович уже в багатьох питаннях пішов на капітуляцію – це і Харківські угоди, це і гуманітарна сфера, яку за завданням Кремля руйнує Табачник. Тому завдання всім державницьким силам, які здатні чинити опір – усунути Януковича від влади, якщо вони не хочуть поглинання України Росією.

Чи можливі збройні конфлікти в Україні, інспіровані Кремлем?

Про це наразі говорити складно. Україна не Грузія, Росія навряд чи наважиться на військове вторгнення, яке вона зробила в серпні 2008-го. Хоча до того вторгнення в Грузії теж ніхто не уявляв такий розвиток сценарію. Думаю, Росія буде використовувати непрямі методи агресії щодо України. Тому основна тактика – посилення теми розколу, аби руйнувати єдність в суспільстві, сіяти ворожнечу між українцями. Кремль і надалі активно фінансуватиме тих, хто піднімає ці теми в нашій державі.

Нещодавно Олександр Єфремов заявив, що його Партія регіонів підтримає законопроект про зняття депутатської недоторканості. Як Ви гадаєте, ця ініціатива піде далі слів?

Для себе я вже вирішив – однозначно підтримаю зняття недоторканості. Я буду голосувати за усі проекти законів, які скасовують таке ганебне явище, як касту недоторканих. Хочу наголосити, недоторканість в Україні має зникнути як явище. Це стосується і депутатів, і президента, і суддів.

Я натисну кнопку за скасування недоторканості не зважаючи на те, що проти мене цією владою відкрита кримінальна справа за супротив ухваленню зрадницьких Харківських угод в парламенті. Я усвідомлюю, що після скасування недоторканості влада може кинути мене за грати на 13 років. Але також я усвідомлюю, що це той випадок, коли інтереси суспільства мають стояти вище інтересів однієї людини.

http://sd.net.ua/2012/05/17/parubiy-interview-2.html