У Холмі вшанували пам’ять прем’єр-міністра екзильного уряду УНР

У неділю, 30 серпня, у Холмі відбулись урочисті заходи з нагоди 80-х роковин смерті прем’єр-міністра уряду Української Народної Республіки в екзилі Пилипа Пилипчука. Організаторами події були Українське товариство у Любліні та місцева Кафедральна православна парафія святого Івана Богослова.

svitlana-gorbovskaУчасники врочистостей біля могили Пилипа Пилипчука

Масштаб особистості

Пилип Пилипчук відігравав важливу роль у боротьбі за українську державність у XX столітті. Він народився у 1869 році на Волині. Освіту здобув у Інституті шляхів сполучення у Санкт-Петербурзі. Був одним з лідерів тамтешнього українського руху.

У 1917 році Пилип Пилипчук повернувся до Києва, де став доцентом теоретичної механіки Політехнічного інституту, також він брав активну участь у політичному житті. За два роки до української революції встиг попрацювати директором департаменту Генерального секретарства торгу і промисловості, начальником водних шляхів Дніпра та навіть міністром шляхів. Крім того, восени 1919-го Пилип Пилипчук очолював дипломатичну місію, що заклала фундамент для майбутнього підписання Варшавського договору. Після поразки національно-визвольної боротьби Пилип Пилипчук опинився у Польщі. З 1921 по 1922 роки він керував Радою народних міністрів УНР в екзилі.

У Холм колишній прем’єр-міністр переїхав лише у 1939 році. Тут він провів останній рік свого життя і знайшов місце вічного спочинку. Незважаючи на такий короткий час перебування Пилипа Пилипчука у місті, українці Холмщини неабияк шанують його пам’ять. Події на його честь вже відбувались тут у 2000 та 2010 роках. Цьогорічні ж урочистості збіглись у часі зі святкуванням сторіччя Варшавського договору, до укладення якого безпосередньо долучився Пилип Пилипчук. Отож, не дивно, що відзначення 80-х роковин його смерті привернули увагу як української, так і польської публіки.

Урочисті події

Заходи розпочались на Холмському православному кладовищі, де настоятель д-р о. Ярослав Щур відслужив панахиду над могилою Пилипа Пилипчука. Вшанувати пам’ять про колишнього прем’єр-міністра прийшли представники різноманітних державних установ: консул України в Любліні Світлана Горбовська, заступниця міського голови Холму Дорота Чеслік, керівниця філії Адміністрації маршалка Люблінського воєводства Мілена Петля, директор міського Департаменту промоції і культури Бартоломей Казьмерчак та багато інших. Почесні гості не лише виголосили офіційні промови, але й поклали квіти на могилу українського державного діяча.

Продовжились урочистості в публічній бібліотеці імені Марії Пауліни Орсетті. Тут відбувся науковий симпозіум під назвою «100-річчя польсько-українського союзу 1920 року та його наслідки в історії Холмщини».

Першою на конференції прозвучала доповідь доктора Олександра Колянчука, присвячена ролі Пилипа Пилипчука в історії України. На жаль, сам науковець не зміг взяти участь у заході через стан здоров’я. Однак голова Українського товариства Григорій Купріянович представив працю колеги публіці. Аудиторія дізналась не лише про діяльність Пилипа Пилипчука у державних органах УНР, але й про його участь в українському студентському русі Петербургу та членство в Українській народно-республіканській партії.

Наступним виступив професор Мирослав Шуміло. Він розповів слухачам про передумови та наслідки укладення польсько-українського союзу 1920 року для обох народів. У своїй доповіді науковець намагався зруйнувати популярний міф про те, що Симон Петлюра пожертвував територіальною цілісністю України заради її незалежності. На думку професора, очільник УНР прагнув зібрати всі українські етнічні землі в складі однієї держави. Однак він хотів, щоб перед тим Україна здобула незалежність та укріпила державні інституції.

Період українсько-польського союзу 1920 року досліджував ще один учасник симпозіуму – Григорій Купріянович. Проте він зосередився на житті української громади Холмщини у ті часи. Історик зазначив, що становище тамтешніх українців було скрутним. Польська влада забороняла відкривати православні церкви, а найменші прояви української культурної діяльності вважались антидержавними. Тим не менш, на Холмщині існували певні осередки національного життя, на кшталт відомого товариства «Рідна хата».

miroslav-shumilo-grygorij-kupriyanovych-ta-mariush-savaЗліва направо: Мірослав Шуміло, Григорій Купріянович та Маріуш Сава

Союзниками поляків у війні з більшовиками 1920 року були не лише українці, але й донські та кубанські козаки. Цю маловідому сторінку історії відкрив аудиторії доктор Маріуш Сава. Свою доповідь науковець проілюстрував особистою родинною історією. Бабуся дослідника часто розповідала йому у дитинстві, що на її подвір’ї поховані двоє донських козаків. Вона стверджувала, що дитиною, у сім років, стала свідком їхньої смерті у бою з більшовиками. У дорослому віці Маріуш Сава вирішив перевірити родинну легенду і провів археологічні розкопки в бабусиному саду. Перед тим він узгодив усе з відповідними службами та заручився підтримкою громадських організацій. Розкопки довели, що розповіді бабусі науковця були правдиві. У саду знайшли два тіла, одягнені у козацькі однострої. Пізніше тіла козаків урочисто перепоховали на кладовищі у Любліні.

Після виступів істориків кожен присутній мав можливість поставити їм свої запитання та взяти участь у дискусії.

Кульмінацією відзначення 80-ї річниці смерті Пилипа Пилипчука став концерт на його честь. На ньому виступили молоді бандуристки Іванна Купріянович, Вероніка та Наталя Кіх, а також цимбаліст Петро Кіх. Музиканти виконали композиції «Зашуми Дніпро», «Ой, чого ж ти почорніло зеленеє поле», «Хай живе вільна Україна» та інші патріотичні пісні.

На завершення урочистостей промову виголосив голова Українського товариства Григорій Купріянович. Він подякував усім учасникам заходів, а також зазначив, що подібні події є надзвичайно важливими, адже без вшанування пам’яті про національних героїв неможливо зберегти власну ідентичність.

Джерело: Наше Слово, Варшава, автор – Іван Кислощук

Фото автора статті

Опубліковано Українці в світі.