50-ліття Світового Конгресу Українців. Світла та тіні урочистостей в Україні.

askold-lvВідзначення відбулося у двох частинах у Києві та Львові від 25 по 29 серпня ц.р.. Спершу подаю світла: організаційна  технічна підготовка була майже взірцева. Єдині мінуси такі несуттєві як часті запізнення, винайм приміщення не відповідного для виголошення промов, як у Мистецькому арсеналі у Києві, тощо. Але в загальному технічна підготовка була більш ніж задовільною.

В додатку треба признати, що влада України долучилася , починаючи від президента, який прийняв участь бодай в одному заході з відносно змістовою промовою. Подібно і міністри, радники, тощо. Участь духовенства теж було змістовна, з участю представників двох головних церков УПЦКП та УГКЦ на найвищому рівні. До речі церковна “Вечірня”, яка була у програмі, в Соборі Св. Юра у Львові разом з Митрополитом і хоровим співом була зворушлива.

askold-jur

Чисельна і різноманітна була також і присутність речників діаспори з навіть таких далеких сторін як Караганди і Владивостоку. Потужно також проявилася участь нових українських громад з нових поселень у Європі,а також традиційна участь тих котрі творили ще Світовий Конгрес Вільних Українців у Нью Йорку в 1967 р. з США, Канади, Бразилії, Аргентини, Австралії та традиційних поселень Європи: Великої БританіЇ, Франції, Німеччини.

ucca-lvsku

Та й намічена програма була, на перший погляд, цікава– з намаганням пов’язати урочистості з діловими справами і потребами сьогодення, для прикладу економічний форум у готелю ” Гаєт” у Києві, який мав на увазі звернути особливу увагу на потреби і заохотити західні інвестиції в Україну та вказати на наявність для цього схожого сьогоднішнього клімату. Тому загально і на поверховий погляд захід відбувся урочисто і величаво.

У чому була тінь урочистостей? А в тому, що у виступах відзначали фактично не організацію СКУ, а сьогоднішню його дирекцію і президента. Хоча у виставках були представлені його історичні  батьки основоположники та трудівники, та у промовах про заслуги весь кредит належався сьогоднішньому управлінню.

Як колишній президент СКУ разом з мгр. Юрієм Шимком, хоча ми очолювали СКУВУ-СКУ п’ятнадцять років, ми дійсно були свідками, а не учасниками цього дійства 50 ліття у Києві та Львові. Це мене вразило не тому, що тут була також і моя особа, але мені здається, що такі визначні прізвища історії СКВУ-СКУ як  отець Кушнір, Микола Плавюк, Антін Мельник, Йосиф Лисогір, Іван Базарко, Петро Севарин чи Дмитро Ціпивник ( згадуючи тільки президентів СКВУ-СКУ) ні разу не були згадані у промовах. Правда ці люди вже всі покійні, але мені здається, що вони заслужили бодай на згадку. Тим більше заслужили на відмічення їхніх великих заслуг. Вони працювали ціле життя на користь України та на захист українського народу тоді коли це було далеко важчим чим сьогодні бо Україна існувала тільки у наших мріях.  Вони були Дон Кіхотами які жили надією ,тоді коли сьогодні працюють нові керівники з далеко більш практичними завданнями і можливостями. Їм не було потрібно уявляти собі Україну. Мушу признати, я сказав потихо: “невдячне покоління”.

Але була ще більша тінь. Всі головні виступи, майже без виїмку були просто пафосними, промовистими, але без конкретного змісту чи будь якого аналізу. Ось для прикладу,  наведу головну промову економічного змісту віце прем’єр міністра  і міністра по питанню економічного росту і торгівлі України Степана Кубіва. Після його промови важко було зрозуміти нащо далі продовжувати форум. Пролунали пафозні фрази та навіть статистика майбутнього, тобто міністер подавав ВВП на 2020 рік. Не було жодного речення самокритики, проблем, щодо корупції, втрати інвестицій людей у минулому. За ним полідували виступи представників заходу, але Кубіва вже не було.

Теперішні представники СКУ виступала теж, але майже виключно через свого Президента, який виступав з промовами до десяти раз. Правда, останні його виступи я вже не чув бо виїхав, але всі його виступи одні більш, другі менш вдалі через брак уваги публіки, зводились до своїх заслуг та вигляду рожевого майбутнього, що він кількаразово гарантував невідомо яким чином. Сьогоднішня дирекція СКУ виростала передусім у Канаді, але виступи нагадували Радянський Союз, правда з релігійним елементом.

Чому критика цих заходів потрібна? Бо СКВУ був оформлений допомагати Україні та захищати український народ. Натомість СКУ сьогодні допомагає владі в Україні, а це інколи не можна ототожнювати з допомогою українському народу в Україні чи у діаспорі, а тим більше у східній діаспорі. Мабуть для цього при президії чи почесних місцях сиділи тільки представники західної діаспори, а я вже не кажу про представників Канади, котрі все переважали. Представників східної діаспори зовсім не було на почесних місцях.

Відзначивши 50 річницю треба готовитись до наступних 50 років праці. Тому варто було б згадати основоположників СКВУ, та виголосити їх слова та заслуги– бо вони, мені здається, краще розуміли своє завдання. Вони працювали для народу і задля ідеї, а не для влади і слави.

29 серпня 2017р. Аскольд Лозинський

 

Опубліковано Українці в світі.