8 січня відбулось прощання з Тарасом Дудком. В ритуальному залі Центральної клінічної лікарні зібрались колеги, представники української громади Москви, Підмосков’я. В голові труни стояв кошик з жовтими і синіми хризантемами і траурною стрічкою «Дорогому Тарасу Миколайовичу від українців».
Під час прощання виступаючі говорили про чесноти пана Тараса, згадували окремі деталі пройденого життєвого шляху. Близький друг Т. Дудка професор В. Зарічанський відзначив його професіоналізм, безкорисливість, відданість українській справі. Співголова громадської організації «Коло культурної дипломатії» Зоряна Созанська подякувала Т. Дудку за всі його добрі справи, вклавши в свої слова м’якість і розсудливість української жінки. Заступник голови “Українців Москви” В. Семененко підкреслив чітку проукраїнську позицію Т. Дудка в громадсько-політичних питаннях, жертовну громадську діяльність, яка в нинішніх російських реаліях інколи могла нагадувати боротьбу Дон Кіхота з вітряками, але залишалась послідовною і безкомпромісною.
Професор В. Зарічанський
“Коло культурної дипломатії”, Зоряна Созанська
Затим присутні запалили свічки, відбулося відспівування небіжчика, яке нагадало про швидкоплинність життя. Незважаючи на скороминущість земного буття, пан Тарас встиг залишити у ньому свій слід, про який будемо пам’ятати.
Чому передостання путь? Урна з прахом Тараса Миколайовича поїде в Україну. Там він знайде притулок на рідній українській землі. Це буде його остання путь у вічність.
Прес-служба Об’єднання українців Росії
Про життя і смерть Тараса Дудка читайте тут
