Якби росіяни хотіли брати Маріуполь штурмом – взяли б, незважаючи на кількість жертв.
Швидше за все, вони задіють ту ж тактику, яку використовували, але безуспішно, українські війська в Луганську та Донецьку. Там діяли окремі штурмові групи. Така тактика виснажує супротивника і найефективніша в умовах великого міста.
21 вересня в Маріуполі затримали диверсійну групу бойовиків. Вилучили карти, де були позначені адмінбудинку міста, зброю і вибухівку. Члени групи брали участь у збройному нападі на будівлю маріупольської міліції в травні цього року. Бойовики планували теракти в Маріуполі і на території сусідніх районів. 27 вересня СБУ затримала керівника диверсантів. Ним виявився 45-річний майор міліції, виконуючий обов’язки начальника штабу Орджонікідзевського райвідділу Маріупольського управління МВС.
Російська журналістка Юлія Латиніна припустила, що за негласною угодою між Путіним і Порошенко Маріуполь мав відійти Росії. Але завдяки місцевим патріотам місто залишилося під контролем Києва.
Те, що відбувається на фронтах АТО, свідчить, що така домовленість між Порошенком і Путіним існує. Вона є не тільки щодо Маріуполя, а й взагалі щодо можливих меж ЛНР і ДНР. Постійні обстріли одних і тих же місць – міст Щастя та Станиця Луганська в Луганській області, Дебальцеве, донецького аеропорту і Маріуполя в Донецькій області – свідчать, що вони є каменем спотикання і за угодою повинні були б відійти самопроголошеним республікам. Але через підвищений інтерес суспільства та ЗМІ їх не вирішуються здати. На 50 кілометрів відвели війська, начебто для вирівнювання лінії фронту. Фактично створили кордон між Україною і самопроголошеними ДНР і ЛНР.
Донецький аеропорт, Щастя, Станиця Луганська, Дебальцеве – це плацдарми для майбутнього наступу української армії. Там зосереджено багато українських військ. Відхід звідси суспільство сприйме як зраду національних інтересів. Щодо Маріуполя – швидше за все, домовилися про збереження інфраструктури міста. А саме про перехід двох металургійних комбінатів під контроль Росії. Мета російського наступу – не захоплення українських земель, а контроль над стратегічними підприємствами, “оборонкой”. Під контролем терористів знаходяться 90 шахт, близько 30 великих підприємств Донбасу.
